Піраміди були не тільки в Єгипті. Були вони і в Межиріччі. Тільки зовсім інші. Єгипетські піраміди — усипальниці фараонів. А зікурати Вавилонії слугували підніжжям храму. Ніби сім гігантських сходинок, що підносилися до неба, здіймалися вгору сім чотирикутних, поставлених одна на одну, веж вавилонського зікурату. На вершині сьомої вежі розташувався храм бога Мардука. Всередині стояв золотий стіл, а біля нього — розкішне м’яке ложе. Більше там нічого не було. Вважалося, що бог Мардук приходить у храм тільки на ніч...
Сім веж зікурату означали сім відомих на той час небесних тіл. Вежа Сонця мала золотистий колір, вежа Місяця — срібний, вежа Сатурна — чорний, Юпітера — цегляно-коричневий, Марса — криваво-червоний, Венери — жовтий, Меркурія — синій... З вежі на вежу пролягала дорога, що звужувалась доверху, спіраллю охоплюючи всі чотири сторони зікурату. По цій дорозі піднімалися до храму жерці, щоб спостерігати за нічним небом і вираховувати рух зірок.
Вавилонські жерці були дуже освіченими. Знання вони тримали в таємниці і на цьому ґрунтувалася влада над людьми. Усі їх дії були схожі на надприродне чаклунство. Простим людям здавалося, що навіть затемнення Сонця і Місяця відбуваються з волі цих жерців...
А ще жерці були занадто діловими — у храмах відбувалися різні торговельні угоди, зберігалися і видавались у борг гроші, укладалися договори. Тут розміщувалися школи для дітей жерців і знаті, великі бібліотеки глиняних «книг» та єгипетських папірусів...
Особливо уславилися вавилонські жерці-халдеї. Так уславились, що стародавні греки почали називати халдеєм будь-якого звіздаря, астролога, знавця потайних наук і чорної магії...
Зікурат, що знаходився в центрі Стародавнього Вавилона, мав висоту 90 метрів і був видний з усіх боків.
