Таємниця колосів Мемнона


Колоси Мемнона
Колоси Мемнона

На західному березі Нілу, там, де колись було Місто Мертвих,- осторонь руїн стародавніх храмів, одиноко стоять дві величезні статуї заввишки з п’ятиповерховий будинок. їх називають «колосами Мемнона», хоч Мемнон - герой грецьких легенд, та ім’я приписують єгипетським статуям. На одній з них напис: «Цар істини, син Сонця, Аменхотеп, улюбленець бога Амона-Ра, поставив ці статуї на честь свого батька Амона. Він спорудив ці величезні статуї з твердого каменю».

Аменхотеп – ім’я одного з єгипетських фараонів: учені-єгиптологи стверджують, що статуї мають з ним портретну схожість.

Колись ці колоси стояли перед величним храмом Аменхотепа, на величезному майдані, вимощеному гранітними плитами.

Та нема прекрасного храму. Нема вимощеного гранітом майдану. А кам’яний Аменхотеп усе сидить на своєму кам’яному троні неприродно прямо, поклавши руки на коліна і спрямувавши кудись невидющий погляд.

І на нього час наклав свій відбиток: під час потужного землетрусу кам’яний гігант розламався, верхня частина тулуба упала на землю.

І тоді трапилось чудо: статуя заговорила – рано-вранці, на світанку, статуя видавала якийсь жалібний стогін.

Багато хто чув цей звук. З уст в уста передавалась звістка про чудо, і до статуї, що говорила, потяглися сотні людей з різних країн. З вечора вони переправлялися на західний берег Нілу, в Місто Мертвих, щоб почути на світанку божественний голос статуї. Багато прочан залишали на підніжжі колоса свої написи латинською і старогрецькою:

«Я, Тит Юлій Лупус, намісник Єгипту, щасливо слухав тебе о першій годині».

«Фунізуланус Харизій, стратег Гермонта з Латополя, слухав тебе на світанку. Харизій приніс на твою честь жертву і повелів вирізати ці вірші на твою честь, що говорив з ним і вітав його».

Інколи кам’яний колос мовчав. Дружина римського імператора Адріана – Сабіна – докоряє статую в неувазі до себе: виявляється, що під час першого свого відвідання Сабіна не чула голосу кам’яного гіганта, але наполеглива імператриця не полінувалась і другу ніч провела біля підніжжя статуї, і статуя подала свій голос!

Двісті років гриміла слава колосів Мемнона. Двісті років до них звідусіль тяглися мандрівники. Але ось одного разу прибув до них на поклін римський імператор – Септимій Север.

І з ним статуя не побажала розмовляти. Септимій Север вирішив, що божество розгнівалось і, щоб умилосердити його, наказав повернути статуї втрачене достоїнство: відродити у такому вигляді, в якому вона була до землетрусу, поставити на місце верхню частину.

І тоді трапилось нове чудо: кам’яний гігант замовчав навіки. Ніхто більше його не чув!

І сьогодні в Єгипті підносяться колоси Мемнона серед полів пшениці чи цукрової тростини. Натовпи туристів оглядають їх, вислуховують їх дивну історію.

А чи є зараз її розгадка? Є, звичайно!

На світанку, коли на дуже охолону за ніч статую, ще вологу від роси, падало перше проміння гарячого сонця, камінь швидко висихав, нагрівався і руйнувався, від несподіваних розривів здригалася вся товща статуї. І це сколихувало повітря, як сколихує його струна, що лопнула, і чувся звук.

Проте камінь звучав не завжди, тому що для цього, окрім усього іншого, потрібний ще і особливий стан повітря, а він був такий не щодня.

Камінь «заговорив», коли розпався на дві частини. Трапилось так тому, що оголилися нерівності граніту, де зібралася роса. Але коли Септимій Север відбудував статую, вона замовкла – адже поверхня на ній уся полірована, нема нерівностей, де могли б збиратися крапельки води.

Але у кам’яних гігантів є й друга загадка: чому їх називають колосами Мемнона, хоч достеменно відомо, ким вони були споруджені і кого зображують?

Тут усе ґрунтується на палкій фантазії людей, які хотіли пояснити загадку статуї, що говорить. Чому вона раптом заговорила, міркували вони, до того ж обов’язково на світанку? Тому що втілила в собі дух героя Троянської війни на ім’я Мемнон. Мемнон – цар Ефіопії, а Ефіопія – сусідка Єгипту; окрім того, Мемнон, як говорить легенда, син богині зорі Еос. Еос піднімається на небі рано-вранці, і син її, Мемнон, вітає появу матері жалібним стогоном.

А якщо до всього цього додати, що статуї були споруджені в тому кварталі Міста Мертвих, який називався Мемноніумом, то стає ще більш зрозумілим. Мемнон – Мемноніум, подібне звучання слів, різних слів, що означають різні поняття.

Так народилася легенда про статую, що співає.

Залиште свій коментар!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментар буде опубліковано після перевірки модератором

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)