Великий Спас відзначається 19 серпня. Це свято називають іще Другим, або Яблучним Спасом. Крім яблук, груш, меду цього дня на церковну паперть приносили горох, картоплю, огірки, жито, ячмінь тощо. Усе це священик після обідні мав благословити та прочитати молитву, за що вдячні прихожани ділились із ним так званими «початками» – потроху від кожного сорту принесених плодів.
До Спаса не їли фруктів, оскільки тоді на тому світі душі померлих не скуштують яблучка. Повернувшись із церкви, родина врочисто сідала за стіл і розговлялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблучним вином – «щоб садовина родила». Пригощали одне одного пирогами, фруктами.
Свячений мед і віск зберігали до наступної весни і використовували для підгодовування бджіл.
Існує повір’я, що свячені на Спаса яблука допомагають при сліпоті.
Освячені волошки використовують проти падучої, внутрішнього жару; відвар сон-трави – проти безсоння.
Спас вважається ще й днем поминання померлих родичів. Люди збиралися на цвинтарі, клали на могилки свячені яблука та груші, прохали священика, щоб відправив панахиду. їли, зокрема, вареники з яблуками і медом, яблучні галушки.
На Спаса літо зустрічається з осінню, з першим холодом. У деяких місцевостях від цього свята вже починалися приморозки, тому й казали: «Прийшов Спас – тримай рукавиці про запас!»
