Великий піст


Великий піст

Великий піст – найдовший з усіх постів. Він триває сім тижнів – від М’ясниць до Великодня. Цей піст – найсуворіший, оскільки обмежується вживання страв, напоїв, забороняються будь-які розваги.

Суспільне життя під час посту помітно прищухало. У селах стихали музика, співи, молодь скорочувала кількість розваг. Якщо й сходилися, то лише невеликими групами, і переважно пряли та вишивали.

Богомільні люди щотижня відвідували церкву, говіли та приймали причастя, старші – люди давали обітницю до Великого посту.

Перший понеділок седмиці називався Жилавим, Збірним або Чистим. У цей день хлопчаки зранку оббігали сусідів, сповіщаючи: «Здрастуйте, з постом будьте здорові!» Це робилося для того, щоб чоловічий полазник «приніс в оселю щедрий ужинок, бо як жінка зайде – накличе лихо». Субота називалася Збірною – «бо птахи збираються з вирію і дівчата готуються до веснянок». У будні дні першої седмиці переважно прали білизну, примазували хату «на піст»; наприкінці тижня вже остерігалися робити, особливо шити – «бо в літі по жнивах нариватиме пальці».

У суботу господині також збиралися до церкви, приносили із собою хліб, коливо та мед і замовляли велику панахиду по рідних-небіжчиках. У деяких місцевостях такий обряд називався «давати мисочку», а людей, які говіли в цей день, звали «спасенниками».

Наступний тиждень звався другою седмицею, третій – третьою седмицею. Жінки пряли, а чоловіки працювали в полі.

Потім наближалася середина посту. Четвертий тиждень називався Середохрестя або Середопістя. Особливо вшановували Христову середу. Цього дня господині випікали пісне обрядове печиво – «хрести», або «христеці», – стільки, скільки людей у родині, та одне – найбільше. Його виносили до комори, занурювали в посівне зерно і тримали там до першого виїзду в поле. Господар брав «христеця» із собою, клав посеред ниви і, засіявши її, розламував на стільки частин, скільки було сівачів у полі. Решту ж привозив додому, причащав усіх хатніх. Годилося також дати якусь дещицю й свійським тваринам.

П'ятий тиждень посту називався «Похвальний», бо на ньому «віддавали хвалу Господу». Побожні люди йшли до церкви бити поклони. За народними віруваннями, хто зробить від дванадцяти до сорока поклонів – «тому Бог простить усі гріхи за рік». Під цю пору вже починалися польові роботи, а тому селяни, вирушаючи в поле, благочестиво молились і скроплювали коней свяченою водою. Вважалося, що «на Похвалу сорока яйцем похвалиться», бо «хвалилася Похвала, що вже зима розтала».

Вербним, або Білим називали передостанній тиждень посту. У суботу зносили до церкви вербові гілочки, щоб у неділю посвятити їх. Символічно б’ючи одне одного, приказували: «Верба б’є, не я б’ю. За тиждень – Великдень, не вмирай та пасочки дожидай!»

Завершувався Великий піст Чистим четвергом та Страсною п’ятницею. У цей час посилено готувалися до свята – пекли паски й фарбували яйця. Люди їли раз на день і мало, а дехто від четверга й до Великодня взагалі говів.

Залиште свій коментар!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментар буде опубліковано після перевірки модератором

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)