Ведмідь посідає центральне місце серед хижаків. За однією з легенд, ведмідь виник із чаклуна, а тому подібно до людини здатний лазити по деревах і вживати однакову з нею їжу.
Ведмідь символізує воскресіння, нове життя, оскільки виходить навесні зі свого барлогу з ведмежатами. Вважається, що ведмідь близько знається з нечистою силою, що лісовик для нього рідний брат і служить йому як своєму господарю. Сам чорт боїться ведмедя й тікає від нього. Ведмідь може здолати й вигнати водяника, зняти чари, якщо його провести через будинок, на який накликано порчу, відчуває відьму в домі. Щоб присмирити злого домовика, ведмедя обводили навколо обійстя або обкурювали його шерстю житло та господарство з відповідними заклинаннями; те саме значення мала і ведмежа голова, підвішена у стайні. Також шерстю ведмедя обкурювали хворих: проти переляку, проти лихоманки й проти демонічної хвороби, що нападає на породілей. Крізь ведмежу щелепу протягували хвору дитину.
Вважали, що той, хто з’їсть серце ведмедя, зцілиться від усіх хвороб разом. Салом натиралися при обмороженнях, ревматизмі, мазали чоло, щоб мати добру пам’ять. Праве око ведмедя вішали дитині на шию, щоб була хороброю. Пазурі й шерсть ведмедя використовували як амулет для захисту від пристріту.
