Щедрий вечір


Щедрувальники
Щедрувальники (мал. Данила Ващенка)
  За тиждень після Різдва, 14 січня, за старим стилем, весь український народ святкує Новий рік. Новий рік – одне з найдавніших, найпопулярніших та найвеселіших календарних свят.

  Напередодні Нового року, тобто 13 січня, готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на столі і кутя, і ковбаси, і холодець, і шинка...

  Щедрий вечір уособлює залишок дохристиянського звичаю, що за християнським календарем збігається з днем преподобної Меланії та Василя. Цього дня батько ховається від своїх дітей за символом багатства та щедрості – за пирогами.

  Діти повинні вдавати, що в цю мить батька не бачать – так велить традиція. Вони мусять запитувати в матері, де ж тато подівся. А «здивована» мати бажає, аби й наступного року діти за пирогами батька не помітили. Після цього господар хреститься та запрошує родину до столу – до щедрої куті. Тільки посідали за стіл, а під вікном уже щедрують. Виглядає це так: гурт дівчат стає у коло, а в середині – «береза» з ліхтарем – найбільш голосиста дівчина, яка і заводить коляду або щедрівку, всі інші її підхоплюють. Ліхтар, який дівчина носить у руках, прив’язують до довгої тички, щоб здалеку було видно, що йде дівоча коляда.

  Молодь цього дня «козу» водить. Саму «козу» здебільшого роблять із дерев’яної палиці, один із кінців якої слід розколоти – це будуть роги. Роги можна прикрасити на власний смак, зокрема, можна прив’язати дерев’яні ложки – козячі вуха. З протилежного боку палиці чіпляють якийсь віхтик – це буде козячий хвіст. Коли «коза» готова, її треба «одягти» в старий кожух хутром нагору, але так, щоб видно було, де в цієї імпровізованої кози «морда». Рукава кожуха мають звисати вниз – це «ноги» «кози». От той, хто цього вечора «коза», залізає під кожух, однією рукою тримається за прикрашену палицю та крутить «хвостом». Окрім «кози», компанія вибирає на вечір «кота» – зазвичай це наймолодший хлопець із гурту; до обов’язків «кота» входить носити торбу, нявчати та просити сала.

  Дійство «ведення кози»починається з настанням темряви. Діти підходять до будь-якої хати й просять:

  – Пустіть у хату, бо вже так «коза» змерзла! Господар відповідно до звичаю наче відмовляється:

  – Дуже тісно в домі, ніде «козі» розгулятися. – А діти продовжують просити:

  – Та пустіть уже, бо несила – так змерзла!

  Традиція вимагає, щоб тричі господар відмовив «козі» й тільки потім запитав дозволу в господині. І тоді «коза» вже звертається до господині:

  – Хазяйко, будь ласка, пустіть, бо замерзну не тільки я, але й козенята!

  – Уже пізно, та й діти сплять – ви їх налякати можете. Навіщо ви нам здалися?

  І знову тричі господиня відмовляє (а для цього їй ніколи не бракує причин), а «коза» все проситься. Нарешті дозвіл від хазяйки дому отримано:

  – Добре, ідіть, але дивіться – співайте добре!

  Ось тепер уся ватага дітей заходить до хати, знімає шапки, вітається з присутніми. «Коза» починає співати. Діти господарів тішаться з того, що відбувається в оселі, їм дозволено смикати «кота» за вуса й «козу» за хвіст. У цей час підспівує решта гурту, оповідаючи в пісенній формі поневіряння бідної «кози». Під час співу «коза» намагається відтворити пантомімою слова пісні. Ясна річ, у кінці пісні падає та вдає, ніби мертва. Щедрівники хором співають далі, жартома перелічуючи, які харчі зарадять лиху й оживлять «козу».

  Коли пісні доспівано, весь гурт дітлахів-щедрувальників звертається до хазяїв в один голос із побажанням здоров’я та святковими вітаннями, всі кланяються господарям. І тепер діти отримують із рук господаря заслужені солодощі, дрібні гроші тощо. Отак, досхочу пощедрувавши, молодь збирається в одному домі разом і продовжує веселитися. У перший день Нового року хлопчики-підлітки удосвіта оббігають оселі рідних і сусідів, щоб посіяти в їхніх домівках зерно і привітати з Новим роком. Перше, зазвичай, посівають вдома. За це батьки обдаровують своїх посівальників грішми та ласощами. Хлопці насипають зерно в спеціально сплетені рукавички або просто в кишені. Заходять до хати і просять дозволу посівати.

Посівальники
Посівальники

  Побажання, які висловлюють діти під час посівання, виконують речитативом, наприклад:

Сійся, родися,

Жито, пшениця,

Всяка пашниця.

Зверху колосиста,

Зісподу корениста.

Будьте зі святом здорові,

З Новим роком!

  Посівальників, що ходять невеличкими групами, приймають як найбільш бажаних гостей: запрошують сісти до столу, щоб свати сідали (так кажуть там, де є незаміжні дівчата).

  Після закінчення всіх обрядових дій господарі пригощають їх яблучками, бубликами, свіжоспеченими млинцями, часто дають і дрібні гроші.

  Перший посівальник на Новий рік зазвичай буває і першим полазником. Саме через полазників і виник обряд посівання. За повір’ям, такий гість мав неодмінно принести родині щастя або невдачі протягом року. Найкращими полазниками вважалися особи чоловічої статі. І вже зовсім зле, якщо перевідувала жінка, особливо стара. «Від такого полазника, – казали з цього приводу, – цілий рік добра не буде».

  Ось такі традиції та обряди побутували в українському народі під час святкування Нового року.

Як красиво прикрасити будинок або квартиру до Нового року своїми руками.

Залиште свій коментар!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментар буде опубліковано після перевірки модератором

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)