Різдвяний стіл


Традиційний Різдвяний стіл
Традиційний Різдвяний стіл
  Цього дня ще від самого ранку хазяйка береться до роботи: у першу чергу слід виконати магічну дію – добути «новий вогонь». Для цього треба взяти кремінь та кресало, що пролежали під образами останні дванадцять днів, потім перехреститися тричі й викресати «новий вогонь», ставши обличчям до сходу сонця. Протягом останніх дванадцяти днів останнього місяця господиня сушила дванадцять полін, які саме тепер і треба розпалити «новим вогнем».

  А потім настає черга приготування дванадцяти святкових страв. Зазвичай це узвар, варений горох, смажена капуста, риба, квасоля, вареники, картопля, гриби, гречана каша, голубці, коржі та пшенична кутя. Ця багата вечеря обов'язково має бути пісною; до столу господиня в основному подає дари саду й городу, щоб таким чином подякувати минулому року за благополуччя родини.

  Для святкування Різдва випікали декілька різновидів хліба. Це був і звичайний хліб, який споживали під час вечері, і обрядовий, що зберігався протягом всіх Різдвяних свят. Різдвяний хліб був символом новонародженого Христа, і подекуди під час замішування тіста додавали свяченої води. Обов'язковим був книш – кругла паляниця із маленьким хлібенятком зверху – для душ померлих.

Різдвяні калачі
Різдвяні калачі

  Подекуди перед випіканням такий хліб позначали голівкою маківкою, або відтиском склянки із змоченими в олії краями. На Поділлі такий знак називали «душею». На Підгір'ї такі книші називали «настільниками», «василіниками», «васильками», «щедриками». Цей хліб символізував єдність поколінь роду та заступництво предків.

  На Поділлі випікали три обрядові хліби та клали один поверх одного: нижній (прісний, житній) – «Хазяїн» чи «Святе Різдво», другий (більший, гарно прикрашений, пшеничний) – «Василь», верхній (менший, теж пшеничний) – «Йордан», та їли їх на відповідні свята.

  Обов'язково пекли калачі – круглі обрядові хліби із білого пшеничного борошна на молоці із додаванням яєць. Їх випікали спеціально для дітей, які понесуть вечерю до дідусів та бабусь, хрещеним батькам.

  На Поділлі пекли «голубків», якими обдаровували дітей та колядників. На Черкащині–прямокутний хліб, що називається «Господар». Пекли і пиріжки із різною начинкою, які бабусі роздавали внукам, а ті мали запам'ятати, із чого була начинка. Це могло врятувати, якщо дитина заблукає. Вважалось, що, пригадавши, з чого були пиріжки на святвечір, Господь зразу допоможе пригадати дорогу.

  Подекуди пекли хліб для покійних родичів, який називали «помана». Окремо випікали хліб і для худоби, адже вважалось, що в цей день вона говорить із Господом. На Поділлі цей хліб називали «Рожество», виробляли його з двох валків тіста, які скручували джгутом, надавши йому форми підкови, клали на горщик із кутею. Символізм звичаю годувати худобу хлібом у тому, що вона своїм диханням зігрівала новонародженого Ісусика.

  Добрий господар теж не гає часу, поки господиня порається біля печі: він повинен напоїти й нагодувати худобу, прибрати в хліві, ретельно оглянути двір, дім – усе своє господарство. Уся родина, усе живе й неживе, що має відношення до сім’ї, повинно бути готове до зустрічі урочистого свята. Обов’язково слід повернути до господи все, що було де-небудь забуте або кимось позичене. Уся родина цього вечора неодмінно має бути разом, щоб і протягом року пам’ятати про міцність родинних уз. Важливо також у цей день пробачити всі кривди, що були вам заподіяні, щоб не брати образи й поганий настрій із собою до майбутнього року.

Лялькова постановка Різдва (Автори робіт Роман і Даниїла Лунь)
Лялькова постановка Різдва (Автори робіт Роман і Даниїла Лунь)
  Отже, весь день минає в поранні по господарству, веселих і важливих турботах. Прийнято цього дня не снідати й не обідати; дещо з’їсти в обідній час дозволяється хіба що дітям задля збереження нормального функціонування травної системи. Коли ж починає вечоріти, хазяїн, переступаючи поріг рідного дому, вітається з хазяйкою так, наче вони вперше цього дня побачилися, вітає зі святвечором, бажає ста років щастя та здоров’я всім, хто є присутнім у домі.

  Старі люди кажуть, що та людина, яка проведе святвечір поза сімейним колом, весь рік блукатиме світом, почуватиметься незатишно й одиноко.

  Потім хазяїн уносить до хати невеликий оберемок сіна й соломи. Солому треба постелити на підлозі, а сіно – розділити на дві частини, бажано нерівні. Меншу частину слід покласти на покутній бік святкового столу, а більшу – під цей же стіл. На цю копицю треба поставити невеличку ладанку, щоб оселя наповнилася святковими ароматами, а збоку від сіна – залізні господарські речі, наприклад сокиру або леміш. Хазяї дому з хлібом і ладанкою в руках обходять все своє господарство, обкурюючи і таким чином забезпечуючи захист дому від відьом та інших злих сил. Хазяйка посипає землю дрібним насінням маку, а хазяїн «зарубує поріг».

  Ці магічні дії допомагають господарям дому захистити свою оселю від злих сил не тільки на цей вечір, але й протягом усього наступного року. Існує традиція класти під святкову скатертину по часничині під кожний кут – знову ж таки задля захисту від ворожих людині сил.

Залиште свій коментар!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментар буде опубліковано після перевірки модератором

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)