Історія народної вишивки в Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Нажаль, пам’ятки української вишивки збереглись лише за останні кілька століть, але й цього достатньо, щоб виявити, що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами, які прикрашали посуд давніх мешканців території України.
Вишиванням споконвіку займались жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та гамою кольорів.
Протягом багатьох віків зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли. За мотивами, орнаменти вишивок поділяють на три групи: геометричні, рослинні, зооморфні (тваринні), які відображають елементи символіки стародавніх вірувань та культів.
Геометричні орнаменти, наприклад, притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов’янській міфології. Різноманітні кружальця, трикутники, ромбики, кривульки, лінії, хрести символічно відображали уявлення наших предків про світобудову.
В основі рослинного орнаменту лежить культ поклоніння природі, рослинам. Крім поширеного символу «дерево життя», який зображується стилізовано у формі листя або гілок, у вишивках із рослинним орнаментом популярні стилізовані зображення Берегині, використання таких мотивів, як «виноград» – символ добробуту, щасливого одруження, «барвінок» – символ кохання тощо.
Полтавські вишивки виконуються хрестиком, плутаним хрестиком, подвійним прутиком, зубчиками, мережкою, ланцюжком тощо. Візерунки виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів. Вишивають переважно білими нитками, зрідка – червоними та сірими, візерунок обводять чорними або кольоровими смугами.
Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометричний орнамент із стилізованими гронами винограду, цвітом хмелю, ромбами, квадратами. Основні кольори білий, коралово-червоний, трапляється жовтий і блакитний. Виконується вишивка хрестиком, знизуванням, гладдю.
Для вишивок Закарпаття характерний мотив «кривуля» у різних техніках виконання. Переважає техніка «заволікання» і вишивання хрестиком, часто використовується вирізування та гаптування.
Кольорова гама вишивок широка: червоне поєднується з чорним, при цьому виділяється один із кольорів; поширені як білі, так і багатокольорові орнаменти.
Вишивкою оздоблювали рушники, фіранки, дитячий, жіночий та чоловічий одяг.
Особливої уваги надавали рушникам – старовинним оберегам дому, родини.
Удавнину рушник, вишитий відповідними візерунками-символами, був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: вшанували появу дитини, зустрічали або проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводили в останню путь, прикрашали образи та накривали хліб на столі. Рушники були своєрідною освятою початку справи чи її закінчення, так, при зведенні хати рушниками застелялися підвалини, хлібом-сіллю на рушнику освячувався початок жнив, на рушниках опускалась домовина з небіжчиком, рушниками скріплювали купівлю-продаж. Українська вишивка, рушники займають у серці кожного з нас велику частку рідної землі та нагадують про могутню силу українського народу.
