На 19 вересня припадає спомин чуда архістратига Михаїла. Цього дня намагалися не працювати. У багатьох селах організовували храмові або престольні свята. Традиційно кожен населений пункт мав своє іменне престольне свято. Воно, як правило, збігалося з датою освячення церкви (звідси й храмове свято). Щоб надати події особливої урочистості, на престольне свято з’їжджалися священики з сусідніх приходів і вчиняли пишну відправу, на яку збиралися люди з навколишніх сіл. Після служби односельці запрошували присутніх на «конун» – святковий обід.
Біля церкви та каплиці ставили столи, розстеляли скатертини, ставили їжу та пропонували всім пообідати. Священики та братчики виголошували повчальні промови, тут розв’язували всілякі громадські питання, збирали кошти на суспільні потреби. До столу запрошували старців та убогих, частували їх, а наостанок щедро обдаровували гостинцями. Гостей із сусідніх сіл почергово запрошували до осель, де свято тривало ще кілька днів.
На храмові свята обов’язково розпродували питний мед. Вибрані з гурту найшляхетніші чоловіки (у народі їх називали братчиками) заздалегідь закупляли стільники і готували з них медовуху. А в центрі села грали музики, проводились веселі забави. Хлопці запрошували на конун дівчат, причащали їх і замовляли танок. Отримані гроші йшли на потреби церкви, на громадські справи, на допомогу багатодітним родинам і немічним.
Отже, днем Михайла Чудотворця традиційно розпочиналися престольні свята.
