Любка – символ юнацької краси та снаги. Називають її також «нічниця», а в деяких місцях «люби мене, не покинь». Народ вірив у надзвичайні властивості цієї рослини, любив її, і це знайшло відображення у багатьох легендах.
Знахарі вважали любку чудодійною, бо у неї не зовсім звична бульба. Вона має дві бульбочки: одна біла, тверда і гладенька, друга – бура та зморщена. Бура бульбочка – торішня, вона дає стебло, а біла – цьогорічна, вона утворилася влітку і чекатиме у ґрунті весни, щоб прорости. Ось тому і вважалося, що кореневище любки – діло рук потойбічної сили.
