Корова – символ добробуту, багатства; найшанованіша свійська тварина, яка потребує особливого захисту від нечистої сили, що намагається відбирати в неї молоко. Корів приносили в жертву найвищим богам. Забивати корів дозволялося тільки на весілля, поминки і в особливих випадках на свята. Узагалі ж корів не забивали на м’ясо.
Вірили, що велика рогата худоба плаче за померлим господарем. У деяких місцевостях свійські тварини супроводжували домовину з тілом господаря до церкви. За поведінкою корови можна було передбачити смерть у домі. Червона або чорна корова сниться перед смертю. За повір’ями, пожежу від грози можна гасити тільки молоком від чорної корови. Коли купуєш корову, треба брати з рук із налигачем, бо без налигача – без молока. Не можна бити корову очеретиною та білою палицею, бо хворітиме. Не можна нести дійницю з молоком від корови відкритою, бо як хто загляне в дійницю, то молока зменшить корові. Коли чорна корова звечора йде з пасовиська попереду, то завтрашній день буде похмурий, коли біла – сонячний. Існувала заборона підходити до вогню одразу після доїння: спершу треба було вимити руки.
Під час першого вигону худоби в череду на Юр’єв день, на Різдво та в інші свята корову обливали водою, кропили святою водою, проганяли між повними відрами. Із цією ж метою обливали й пастухів. Господиня щоразу, беручи воду з колодязя, зверталася до води із замовлянням, у якому просила прибавити молока корові. У деяких місцевостях тому, хто вперше пив молоко від корови, виливали воду за комір. Вода використовувалася в магії для повернення відібраного відьмою молока.
Існує вірування, що вуж ссе молоко в корови. Убивати такого вужа не можна: корова тужитиме за ним і загине. Не можна бити корову палкою, якою вбили вужа, бо худобина «всохне». Також молоком лікували зміїні укуси.
