Хрещення (Йордана), що відзначається 19 січня, має ще й іншу назву – Богоявлення. Саме цим святом закінчуються Різдвяні святки.
За тиждень до свята Водохрещення чоловіки вирубували із річкового льоду великий хрест, обливали червоною фарбою або й просто буряковим квасом. Так само з льоду вирубували престол побіч хреста, додавали соснові або ялинові гілки у вигляді арки – це були «царські врата». На березі річки біля цього хреста відбувалося ще одне нетривале святкове богослужіння, потім священик занурював у річкову воду (в ополонку, Йордань) хрест під спів хору: «Во Йордані хрещуся тобі, Господи...» Тепер вода вважалася освяченою, і люди набирали її з ополонки у принесений із собою посуд.
Вважалося, що, коли священик опускає хрест у ополонку, з річки вистрибує нечиста сила і гуляє землею до тої пори, поки якась жінка не випере в річці білизну. Господині не квапилися повертати нечисту силу у воду – хай побільше її загине від сильних морозів. За іншою легендою, на Водохрещення вода в річці на якусь мить перетворюється на вино.
Принісши додому свячену воду, господар кропив усе в оселі й господарстві. Родина сідала до столу, випивши свяченої води. По обіді дівчата йшли до річки, щоб умитися йорданською водою – задля вроди та здоров’я. Подекуди зберігався звичай співати господарю оселі величальних пісень.
