Горобець вважався нечистим птахом, проклятим Господом.
За народними повір’ями, багато горобців гине в так звану горобину ніч, що настає напередодні святого Семена (1 вересня за старим стилем) і супроводжується дощем, громом і блискавкою. Цієї ночі горобці збираються до лісу, де чорт міряє їх міркою; живими лишаються тільки ті, що не вмістилися в мірку.
За легендою, коли розпинали Христа, то горобці гукали: «Жив! Жив! Жив!», тоді Христа почали катувати ще жорстокіше. За це Господь прокляв їх і не дозволив їм відлітати в теплі краї. За іншою версією, коли розіп’яли Господа, на хрест його сіло двоє горобців – червоноголовий та сірий. Червоний гукав: «Помер, помер!», а сірий: «Жив, жив!» Тоді один з вояків ударив Спасителя списом у бік. За це Господь прокляв горобців, не благословив їх у їжу (хоча дехто й їсть) і спутав їх, щоб вони не ходили по землі, а стрибали.
Вірили: якщо горобець б’ється в шибку, то в родині буде мрець чи якісь погані новини. Щоб дружина любила чоловіка, їй давали з’їсти горобине серце. Якщо пологи були важкими, породіллі давали проковтнути з водою горобиний послід. Також послід, тільки настояний на горілці, пили для очищення шлунку. Укус змії або скаженої собаки лікували, натираючи вкушене місце горобиним жиром.
Горобець – єдиний птах, який не шанує Благовіщення і в’є цього дня гніздо. Уві сні горобець пророчить жінці вагітність.
