Дуб здавна глибоко шанували в народі за міцність, красу, довговічність, а рубали тільки з дозволу волхвів. Дуб може прожити більше тисячі років, він не гине навіть тоді, коли від нього залишиться пень. Мине час, і один із молодих паростків стане новим деревом. Вважалося, що у дубі живуть душі хоробрих воїнів-ратаїв. Дуб – дерево замовлянь, у нього наймогутніша влада над лихими силами. Він оберігає людину від усяких напастей, від злого чародійства, ним лікуються від пропасниці.
Дуб, у який влучила блискавка, вважали цілющим, гілки чи тріски від такого дерева клали у стайнях, щоб добре коні велися. Саме до дуба, коли гримів перший весняний грім, прикладалися спиною, щоб не боліла від напруженої хліборобської праці. Дубову гілку, щоб не болів поперек, запихали за пояс ззаду, вирушаючи в дорогу чи на жнива. Мандрівники залишали біля священних дубів свої посохи, аби забезпечити подальший щасливий шлях.
У весільних приповідках і побажаннях дуб символізує подружнє життя («Дарую два дубочки, щоб жили в парі, як голубочки»), міцне здоров’я й довголіття молодих. Коли народжувався син, батьки висаджували два жолуді (коли донька – висівали калинове зерня).
