Береза – символ чистоти, світла, дівочої ніжності. Вона відганяє злих духів, захищає від відьом. Вважалося, що в кожній гілці берези живе божество, від якого сподівалися милості. Березу як оберіг часто садили біля хати. У переддень Купала березові гілки встромлювали під дверима хліву, щоб перешкодити відьмам; на роги коровам напинали березові віночки для захисту від нечисті.
Гілля берези, особливо те, що використовували в обрядах, розцінювалося як особливо надійний оберіг. Вважалося, що заткнуті під дахом хати чи залишені на горищі березові галузки захищають від блискавки, грому, граду; устромлені біля посівів у полі, вони відганяють гризунів і птахів; кинуті на городі – оберігають капусту від гусені тощо.
Одним із засобів захисту від злих сил вважалася березова мітла, яку притуляли до ліжка породіллі або до колиски новонародженого. Під березу виливали воду після купання хворого малюка. Також вірили, що після побиття березовими галузками хворої дитини хвороба одразу ж покине її. До берези зверталися з проханнями про зцілення, при цьому над хворим скручували березові гілки, загрожуючи не відпускати їх, поки хвороба не відступить від людини.
