A PHP Error was encountered

Severity: Warning

Message: Trying to access array offset on value of type bool

Filename: friendly_urls/index.php

Line Number: 2449

ᐈ Discover – пізнавальний інтернет журнал про довколишній світ https://discover.in.ua/ Пізнавай світ разом з інтернет-журналом Discover ✅ Цікаві факти про тварин і рослин ▶ Динозаври ▶ Невідома історія на discover.in.ua Wed, 17 May 2017 02:57:56 +0200 en-ru MaxSite CMS (http://max-3000.com/) Copyright 2024, https://discover.in.ua/ <![CDATA[Хутір]]> https://discover.in.ua/page/hutir https://discover.in.ua/page/hutir Wed, 17 May 2017 02:57:56 +0200
с. Cтецівка, хутір Козацький
с. Cтецівка, хутір Козацький

До традиційних типів сільських поселень українців належить хутір. Здебільшого це малодвірне, нерідко однодвірне, поселення. Певна частина хуторів виникла ще в період феодалізму внаслідок освоєння нових земель (народної колонізації). Це стосується насамперед козацьких хуторів-зимівників.

Наприклад, у другій половині XVIII ст. у Золотоноській сотні Переяславського полку налічувалося 66 хуторів. Серед них були і однодвірні, й малодвірні: на хуторі козака Копила одне господарство, хорунжого Верещаки – одне, сотника Лукашевича – одне, козаків Ювженка і Пилипенка – п'ять, козаків Побиванців – п'ять, хорунжого Жили – 11 тощо.

Хутори, які походять з початку XX ст.. пов'язані зі столипінською аграрною реформою 1906 р. Остання спричинила руйнування сільських громад і утворення хуторів. Впродовж 1906-1912 рр. в Україні вийшли на хутори 226, 5 тис. господарств.

Обсудить]]>
<![CDATA[Присілок]]> https://discover.in.ua/page/prisilok https://discover.in.ua/page/prisilok Wed, 17 May 2017 02:55:40 +0200
Село Зелене, присілок Шибене
Село Зелене, присілок Шибене

Поширеним в Україні типом малодвірного сільського поселення був присілок (виселок, урочище). Він відомий з XV ст. Присілки виникали внаслідок нестачі землі в селах і розташовувалися поза межами їхніх сельбищ. Адміністративно вони підпорядковувалися селу, на землях якого виникали. Крім того, відомі й інші механізми утворення присілків.

Зокрема в Карпатах сільські поселення цього типу часто зароджувалися з тимчасових сезонних житлово-господарських об'єктів (зимівок, зимарок), які містилися на значній відстані від сельбища. Іноді присілки поставали поблизу дрібних промислових підприємств, що функціонували на території певного села. Нерідко вони носили назву "Гута" "Майдан" тощо.

Населення таких присілків частково було зайняте у промисловому виробництві. Процес виникнення присілків відбувався найінтенсивніше у XVIII на початку XX ст.

Обсудить]]>
<![CDATA[Українське село]]> https://discover.in.ua/page/ukrayinske-selo https://discover.in.ua/page/ukrayinske-selo Wed, 17 May 2017 02:52:09 +0200
Українське село
Українське село.

До найдавніших і найпоширеніших в українців соціально-економічних типів сільських поселень належить село. Декілька окремих осель або груп дворів (які відомі під такими назвами, як кут, кінець, оседок, селище, село, дворище, земля, хутір), розростаючись, поступово утворювали село. Період XV XVI ст. вважають початком переходу від малодвірних поселень до багатодвірних. Цей процес відбувався повільно, і малодвірні поселення побутували ще тривалий час. Наприклад, в XVI ст. у гірських бойківських селах Корчині та Підгородцях налічувалося лише по п'ять дворів, у Розлучі сім. Довгому десять. Такі ж малодвірні поселення часто зустрічалися і в XVII ст. Зокрема, в закарпатському с. Річці у цей час було лише 4 господарства. Воловому 6, Студеному Потоці – 10. Малодвірні села не були рідкістю навіть у другій половині XVIII ст. Так, станом на 1781 р. малодвірними вважалися низка сіл Київського повіту (с. Круківщині 10 дворів, Боярці 15, Борщагівці Петропавловській 18, Гатному 28).

Мешканці села були об'єднані в сільську громаду, за якою закріплювалася певна територія, податки, обов'язки та ін. Внаслідок цього зазначений тип поселення вважався адміністративною, економічною та юридичною одиницею.

В ХІХ - на початку XX ст. українське село як певна цілісна система складалося з низки елементів: сельбища, центру, культових споруд, виробничо-побутових, культурно-освітніх об'єктів та установ.

Сельбище охоплює територію, на якій розташоване власне поселення селянські двори, головна сільська дорога (вулиця), об'єкти інфраструктури. Зазвичай воно було компактне. Виняток становлять лише села на Гуцульщині, де селянські двори були розсіяні по всій території поселення.

Центром традиційно вважалася територія поблизу церкви або приміщення громадського самоуправління. Часто ці споруди розташовувалися біля площі й разом із нею становили центр. В деяких етнографічних районах України (Бойківщині, Гуцульщині, Лемківщині) композиційне виділення центру було відсутнє, що спричинено особливостями географічного середовища.

Культова споруда церква розташовувалася переважно в центрі села поблизу дороги або зручного проїзду Часто біля неї було кладовище та резиденція священика.

До виробничо-побутових об'єктів українського села ХІХ-початку XX ст. належали кузня, млин, корчма, крамниця, громадська комора та ін.

Культурно-освітні об'єкти становили початкові школи (церковно-парафіяльні й державні), а також громадські організації. Наприкінці XIX початку XX ст. на західних землях України набули поширення хати-читальні, які організовувала "Просвіта". Хата-читальня споруджувалася за кошти сільської громади і становила своєрідний клуб, осередок народного дозвілля.

У процесі історичного розвитку соціально-економічні типи сільських поселень українців змінювалися під впливом різноманітних чинників: географічного розташування, наявності жвавих торговельних шляхів, торгівлі, зростання чисельності населення, промислового виробництва.

Нерідко поселення, які мали великі земельні угіддя, ділилися і на неосвоєних землях (часто на так званих "неужитках") виникали нові села. Поселенці тимчасово звільнялися феодалом або державою від повинностей. У західному регіоні України села, які виникали в такий спосіб, називали волями, а в східних – свободами, слободами. Так зберігалася матірна назва села з відповідним додатком: с. Висоцьке і с. Воля Висоцька (Львівської обл.); с. Кухарі і с. Слобода Кухарська (Київської обл.).

За сприятливих обставин окремі села перетворювалися на містечка (Великий Березний на Закарпатті, Борислав у Галичині та ін.), хоча подекуди мав місце і зворотний процес: окремі містечка внаслідок низки причин (розвитку залізничного транспорту, занепаду промислів і торгівлі тощо) деградували в села (Стара Сіль, Сможе, Ляшки Муровані в Галичині та ін.).

Проведена у 30-40-х роках XX ст. насильницька колективізація спричинила істотні зміни в структурі українського села: закриті, а згодом і знищені храми, поява колгоспів, МТС тощо. Поступово ліквідовувалися хутори і присілки, мешканців яких проти їхньої волі зганяли до сіл. Окремі найкрупніші присілки перетворювалися на села. Радянська політика так званих "неперспективних сіл" призвела до спустошення та занепаду сотень і тисяч українських сільських поселень, котрі в недалекому минулому вражали чужоземців своєю мальовничістю, охайністю та заможністю. "Неперспективне" селянство, залишившись без землі, засобів виробництва, позбавлене елементарної опіки держави (будівництва доріг, шкіл та інших об'єктів інфраструктури), почало залишати прадідівські оселі й вирушило у пошуках кращої долі до міста. На сучасному етапі перед незалежною Українською державою постає нелегке завдання – відродження села.

Обсудить]]>
<![CDATA[Клевань (Рівненська обл.)]]> https://discover.in.ua/page/klevan-rivnenska-obl https://discover.in.ua/page/klevan-rivnenska-obl Thu, 23 Jun 2016 23:58:19 +0200
Благовіщенський костел
Благовіщенський костел.

Село Клевань відоме з XII ст. Тут збереглися руїни одного з найдавніших оборонних замків волинського краю (XV–XVIII ст.), який побудував польський князь Ф. Чарторийський на місці давньоукраїнського городища.

Благовіщенський костел (1610–1630 рр.) є зразком раннього бароко Волині та слугує усипальнею князів Чарторийських.

Стиль раннього класицизму Волині представлений у Клевані церквою Різдва Христового (1777 р.) та дзвіницею (1844 р.).

Обсудить]]>
<![CDATA[Межиріч (Рівненська обл.)]]> https://discover.in.ua/page/mezhirich https://discover.in.ua/page/mezhirich Thu, 23 Jun 2016 23:54:36 +0200
Троїцька церква
Троїцька церква

Село Межиріч лежить за 5 км від м. Острог. Цю частину острозького передмістя називають Бельмаж (із французької «чудовий вид»).

Точна дата заснування Межиріча невідома. Вважають, що завдяки зручному розташуванню біля злиття річок Вілія та Світенька вже в домонгольські часи тут стояло поселення оборонного характеру. В 1386 р. власником села був Ф. Острозький. Він збудував укріплений дерев’яний замок із невеликим містечком. У XV ст. В. Острозький зводить муровані стіни замку, а його син Іван – дерев’яну Троїцьку церкву. Після пожежі збудували кам’яну церкву, згодом монастир, який у XV–XVIII ст. використовували як оборонну споруду. Часті набіги ворогів змусили князів Острозьких зміцнити це місце високими земляними валами із загальною довжиною понад 2 км.

Донині стоять мури та башта поч. XVII ст., а також башти трапезної. Поруч із монастирем збереглася піч у стилі ренесансу, біля якої у давнину грілися вартові. Неподалік від печі можна побачити масивні Заславські ворота. Поблизу села знаходиться давньоруське городище.

Обсудить]]>