A PHP Error was encountered

Severity: Warning

Message: Trying to access array offset on value of type bool

Filename: friendly_urls/index.php

Line Number: 2449

ᐈ Discover – пізнавальний інтернет журнал про довколишній світ https://discover.in.ua/ Пізнавай світ разом з інтернет-журналом Discover ✅ Цікаві факти про тварин і рослин ▶ Динозаври ▶ Невідома історія на discover.in.ua Sun, 21 Nov 2021 01:07:23 +0200 en-ru MaxSite CMS (http://max-3000.com/) Copyright 2024, https://discover.in.ua/ <![CDATA[Економічний, соціальний та політичний розвиток Франції на початку XX ст]]> https://discover.in.ua/page/ekonomichnij-socialnij-ta-politichnij-rozvitok-franciyi-na-pochatku-xx-st https://discover.in.ua/page/ekonomichnij-socialnij-ta-politichnij-rozvitok-franciyi-na-pochatku-xx-st Sun, 21 Nov 2021 01:07:23 +0200
Жорж Клемансо
Жорж Клемансо – французький політичний і державний діяч, журналіст, 71-й Прем'єр-міністр Франції (41-й Прем'єр-міністр Третьої французької республіки) та 84-й Прем'єр-міністр Франції (54-й Прем'єр-міністр Третьої французької республіки)

Особливості економіки

Більшість населення було зайнято в сільському господарстві (40%). У промисловості – 36 %.

Капітал вкладався переважно не у власну промисловість, а вивозився у вигляді позик іншим країнам.

Швидке економічне зростання.

Панування декількох монополістичних об’єднань у промисловості («Коміте де Форж», «Шнейдер-Крезо», «Сен-Габен») та банківській сфері («Ліонський кредит», «Національна облікова контора», «Генеральне товариство»).

Особливості політичного життя

Багатопартійність (більше сотні партій, які об’єднувалися в передвиборчі блоки).

Часта зміна урядів (від 1902 до 1914 р. змінилося 15 урядів).

Домінуюче становище в урядах посідали представники Радикальної партії, яку очолював Ж. Клемансо.

У 1905 р. прийнято закон про відокремлення церкви від держави. Франція проголошувалася світською державою.

Нагнітання воєнної істерії.

Соціальні реформи

1905 р. – Запровадження для шахтарів 8-годинного робочого дня.

1906 р. – Установлення одного вихідного на тиждень.

1910 р. – Запровадження пенсійного забезпечення від 65 років.

Обсудить]]>
<![CDATA[Особливості економічного і політичного розвитку Німеччини першої половини XIX ст]]> https://discover.in.ua/page/osoblivosti-ekonomichnogo-i-politichnogo-rozvitku-nimechchini-pershoyi-polovini-xix-st https://discover.in.ua/page/osoblivosti-ekonomichnogo-i-politichnogo-rozvitku-nimechchini-pershoyi-polovini-xix-st Sun, 21 Nov 2021 00:02:18 +0200
Сталеварний завод Альфреда Круппа
Сталеварний завод Альфреда Круппа

Економіка

Економічний розвиток Німеччини характеризувався такими рисами:

  • Швидкі темпи економічного зростання, особливо важкої промисловості.
  • Розвиток новітніх галузей виробництва: електротехнічної, хімічної.
  • Монополізація промисловості була вищою, ніж в інших країнах.
  • Монополії повністю контролювали економіку і політику урядів.
  • Мілітаризація промисловості.
  • Завдяки сучасному виробництву і демпінгу Німеччина подвоїла свій експорт.
  • Механізація сільського господарства.

Політичне життя

Політичний розвиток Німеччини було зумовлене наступними особливостями:

  • Обмежений вплив партій на політику уряду.
  • Боротьба між правими партіями і соціал-демократами.

Провідні партії Німеччини

  • Німецька консервативна партія – підтримувала урядову політику.
  • Національна ліберальна партія – підтримувала урядову політику.
  • Католицька партія центру – перебувала в опозиції.
  • Прогресивна народна партія – перебувала в опозиції.
  • Соціал-демократична єдина партія Німеччини – перебувала в опозиції.
Обсудить]]>
<![CDATA[«Нова свобода» Вудро Вільсона]]> https://discover.in.ua/page/nova-svoboda-vudro-vilsona https://discover.in.ua/page/nova-svoboda-vudro-vilsona Sat, 20 Nov 2021 23:45:36 +0200
Вудро Вільсон
Вудро Вільсон

Вудро Вільсон (1856–1924) – американський державний діяч, 28-й президент США від Демократичної партії. Уважається одним із найвизначніших політичних реформаторів, з ім’ям якого пов’язані глибокі реформи в американському суспільстві та затвердження США як світової держави. Програма реформ, із якою Вільсон переміг на виборах, мала назву «Нова свобода».

Тарифна реформа (1913)

Істотне скорочення ставок мита на сировину і продовольство, бавовняні та вовняні тканини, одяг, залізо і сталь, що вивозяться з країни (загалом близько 900 видів товарів). Із понад сотні інших товарів будь-яке мито було усунуто. Реформа стала першою серйозною спробою зменшення дорожнечі у країні.

Банківська реформа (1913)

За Законом про федеральні резерви було реорганізовано банківську систему, поділено країну на 12 округів із федеральним резервним банком у кожній. Під загальним контролем Управління федеральними резервами ці банки мали служити як скрабниці для валютних резервів тих банків, які приєдналися до системи.

Податкова реформа (1913)

Запровадження нового прибуткового податку в розмірі 1–6 % на індивідуальні прибутки та прибутки корпорацій. Для прибутків понад 20 тис. доларів на рік запроваджувався додатковий прогресивний податок.

Політична реформа (1913)

Сімнадцята поправка до Конституції США змінила систему виборів до сенату. Замість давнього порядку призначення законодавчими зборами штатів сенаторів стали обирати усі виборці штатів шляхом прямого народного голосування.

Регулювання діяльністю трестів (1914)

Конгрес уповноважив Федеральну і Торговельну комісії видавати розпорядження, які мали перешкоджати «нечесним методам конкуренції» концернів у торгівлі між штатами. Антитрестівський закон Клейтона заборонив дії трестів, які до цього не підлягали обмеженням (спільні директорати, цінова дискримінація покупців, уживання судових заборон у конфліктах із робітниками тощо).

Соціальні реформи (1913–1916)

Соціальні реформи супроводжуалися прийняттям цілого ряду важливих законів:

  • Федеральний закон про позики надавав фермерам можливість отримувати кредити з низькими відсотками.
  • Закон про моряків (1915) поліпшив умови життя і праці моряків на кораблях.
  • Закон Адамсона (1916) встановив 8-годинний робочий день для залізничників.
  • Федеральний закон про відшкодування робітникам (1916) дозволив державним службовцям одержувати допомогу у зв’язку з каліцтвом, отриманим на виробництві.
  • Закон Ньюлендса (1913) передбачав створення посередницьких управлінь для попередження конфліктів між залізничними компаніями і робітниками.
  • Закон Клейтона легалізував існування і діяльність профспілок.
Обсудить]]>
<![CDATA[Велика депресія - економічна криза США і всього світу]]> https://discover.in.ua/page/velika-depresija-ekonomichna-kriza-ssha-i-vsogo-svitu https://discover.in.ua/page/velika-depresija-ekonomichna-kriza-ssha-i-vsogo-svitu Sat, 20 Nov 2021 23:30:53 +0200 Велика депресія — це один з найважливіших періодів сучасної історії США. Вона почалась зі світової економічної кризи у 1929 році, яка найсильніше зачепила саме Сполучені Штати. Гостра фаза кризи розтягнулась на три роки — з 1929 до початку 1933 року. Всі 1930-і роки, аж до 1939, економіка не могла до кінця вийти з кризи і відновитись. Тому весь цей період отримав назву Великої депресії — через свою тривалість і важкі наслідки для суспільства.

Щаслива середньостатистична американська сім'я перед початком кризи
Щаслива середньостатистична американська сім'я перед початком кризи

Причини Великої депресії

Причини Великої депресії — це предмет триваючих дискусій про роль у цьому політики уряду та активності приватного бізнесу. В цілому можна сказати, що головною причиною кризи було те, що капіталізм перестав бути саморегулюючою системою. Це була криза надвиробництва багатьох товарів, яка виникла після періоду процвітання і підйому американської економіки.

Стихійний розвиток ринку і присутність великого капіталу, який діяв поза рамками загальнонаціонального регулювання, призвели до того, що товарів, зокрема продуктів харчування та багато чого іншого, було вироблено стільки, що ринок не зміг їх перетравити. Купівельна спроможність населення не відповідала кількості товарів, які були вироблені і знаходились на ринку. В результаті стався обвал ринку.

Газетна шпальта, яка сповіщає про крах біржового ринку на Волл-стріт
Газетна шпальта, яка сповіщає про крах біржового ринку на Волл-стріт

Друга причина полягала у фінансових спекуляціях. Це був період, коли розвивався фінансовий ринок, коли росла торгівля акціями. Але цей процес теж відбувався поза всяким контролем, в результаті чого надувались фінансові бульбашки, відбувались фінансові спекуляції, створювались фіктивні спекулятивні компанії, здійснювалась маса махінацій. Акції випускали всі кому не лінь. І це теж призвело до надування фінансової бульбашки і різкого обвалу вартості акцій, що стало ще одним сильним поштовхом для економічної кризи.

Спад економіки США

Спад економіки США під час Великої депресії був дуже глибоким. Деякі галузі опинились в катастрофічному стані, в першу чергу фінансова галузь. На початку 1933 року в країні почала зупинятись фінансова система, стали закриватись банки. Боргова криза виявилась дуже серйозною, падіння вартості акцій було завеликим, і приватні вкладники та фірми ринули забирати свої гроші з банків, що й призвело до падіння всієї банківської системи, яка виявилась заблокованою і перестала функціонувати.

Протести внаслідок росту рівня безробіття в США (1930 р)
Протести внаслідок росту рівня безробіття в США (1930 р)

Спад промислового виробництва фактично наближався до 50%, а в деяких галузях навіть більше. Особливо постраждало сільське господарство. Фермери, які не могли продати свою продукцію, розорялись, і протягом цього періоду розвалилось більше 600 тис. ферм.

Загроза голоду в Сполучених Штатах була цілком реальною. Ця загроза, яка поширювалась у великих промислових центрах, нависла і над значною частиною сільськогосподарських районів, тому що близько 10 штатів, крім спаду сільськогосподарського виробництва, переживали найсильнішу посуху. В результаті в цих штатах стало неможливо жити, не те що виробляти сільськогосподарську продукцію. Населення переселялось у більш благополучні райони.

Масові протести під час Великої депресії за участі дітей
В протестах брали участь навіть діти

Антикризові заходи в банківській сфері

У 1932 році президентом США був обраний Франклін Рузвельт, і в перші сто днів його президентства приймалось безліч антикризових законів, стримуючих ситуацію, яка загрожувала погіршитись ще більше. Програма реформ, яку проголосив Рузвельт, тривала до 1938 року. В ній виділяють два періоди.

Перший період — це 1933-1934 роки. Незабаром після інавгурації Рузвельт був змушений оголосити банківські канікули, тобто діяльність банків була заморожена. Після цього був прийнятий закон, який взагалі припиняв діяльність банків і дозволяв їх роботу тільки після санації, яку проводили спеціальні державні органи, які визначали обстановку в банку і вирішували, може він функціонувати чи ні.

Якщо він міг функціонувати, то йому надавалась фінансова допомога федерального уряду, і банк відкривався та продовжував роботу. Це фактично означало, що президент Рузвельт мав можливість націоналізувати банківську систему, тому що банки все одно не працювали. Дехто радив так і вчинити. Але він пішов шляхом відновлення банківської системи, допомоги приватним фінансовим структурам, щоб змогла функціонувати фінансова система, без якої відновлювати економіку було неможливо.

Величезні черги за часів економічної кризи в Америці
Величезні черги за часів економічної кризи в Америці

Антикризові закони

Що стосується промисловості, то тут держава також вирішила піти шляхом регулювання та прийняття відповідного регулюючого законодавства, яке стимулювало прийняття кодексів чесної конкуренції. Тобто для того, щоб ліквідувати хаос, анархію, щоб відновити рівень цін, рівні виробництва, був прийнятий спеціальний закон про відновлення промисловості, згідно якого створювались кодекси чесної конкуренції.

Ці кодекси означали примусове об'єднання бізнесу, за що Рузвельту дорікали. Його звинувачували в тому, що він в інтересах великого капіталу проводить програму примусового картелювання, оскільки рівні в кодексах конкуренції встановлювались виходячи з інтересів більш великих і життєздатних компаній. А дрібні компанії, які не витримували, розорялись.

Крім того, цей закон дав можливість розпочати і певне регулювання трудових відносин. Там була спеціальна стаття, яка регулювала відносини між працею і капіталом. Вперше проголошувалось право на створення незалежних професійних спілок у промисловості самими робітниками.

Нарешті, в тому ж ключі був прийнятий закон про регулювання сільського господарства, метою якого було гарантувати фермерську заборгованість і збільшити фермерський дохід шляхом підняття цін на сільськогосподарську продукцію. Зрозуміло, що ціни впали слідом за вартістю акцій і товарів. В результаті цього регулювання федеральний уряд гарантував повернення боргових зобов'язань фермерів і компенсував їх втрати. Адже для того, щоб підняти ціни на сільськогосподарську продукцію, потрібно було вмовити фермерів не сіяти новий урожай і скорочувати поголів'я худоби в обмін на відповідні фінансові компенсації. В результаті було знищено велику кількість продукції: і зерна, і худоби, і молока. Все це було знищено, а не надходило на ринок для продажу. Була маса вельми трагічних наслідків, пов'язаних з регулюванням сільського господарства. Одних тільки свиней було знищено понад 6 мільйонів, хоча в країні розвивалась загроза голоду.

Громадські роботи під час економічної кризи в США
Громадські роботи під час економічної кризи в США

Громадські роботи як антикризові заходи

Другий період реформ — це 1935-1938 роки. Депресія тривала. Якщо перший етап реформ був спрямований на те, щоб зупинити паніку і допомогти певною мірою відновити сільськогосподарське виробництво і промисловість, то основна частина соціальних проблем вирішилась вже в більш пізній період.

З 1935 року починається розширена програма громадських робіт. В Сполучених Штатах до цього часу рівень безробіття підвищився до 25% від числа зайнятих в економіці, що становило більше 12 мільйонів чоловік. Якщо взяти до уваги, що ніякого соціального законодавства, ніякої соціальної допомоги в Сполучених Штатах не існувало, то, втративши роботу, людина опинялась без засобів до існування. Більше того, ситуація ускладнювалась тим, що в кожній сім'ї, як правило, був один працівник — глава сім'ї, батько, який утримував дружину і декількох дітей. Тому число людей, які опинились без засобів до існування в результаті втрати роботи, можна спокійно множити на 4 або 5, і ви отримаєте кількість населення, яке опинилось без жодної допомоги і не мало за що жити. Так що середина 1930-х років була пов'язана з тим, що уряд США був змушений вирішувати численні соціальні проблеми. Вирішували їх по-різному. Один з напрямків — це розширення програм громадських робіт.

Громадські роботи охоплювали мільйони американців. Йшлося навіть не стільки про те, щоб зробити або побудувати щось реальне, хоча це були цілком реальні проекти. Йшлося про те, щоб в першу чергу зайняти людей.

Тому програма громадських робіт в основному передбачала інфраструктурні та суспільно значущі проекти. Вони включали будівництво лікарень, стадіонів, шкіл, поштових відділень, мостів, автострад, доріг, аеропортів, гребель та гідроелектростанцій. Здійснювався благоустрій національних парків, заповідників, проводились спеціальні заходи з охорони навколишнього середовища.

На цих проектах були задіяні не тільки робітники, не тільки молодь, яка брала участь у роботі літніх таборів з охорони навколишнього середовища та благоустрою національних парків. Брали участь у цій програмі і архітектори, і художники, і скульптори, і інженери, тобто представники найрізноманітніших професій, які отримували можливість мати якийсь дохід за програмами громадських робіт в Сполучених Штатах.

Була навіть спеціальна програма для театрів. Актори за програмою громадських робіт давали безкоштовні спектаклі. За цією ж програмою давали безкоштовні концерти музиканти, безкоштовно працювали музичні школи.

Під час кризи в США почалися проблеми з поставками провізії
Під час кризи в США почалися проблеми з поставками провізії

Ця програма допомогла не лише врятувати від голоду мільйони американців, а й зберегти національне надбання культури, що, звичайно, дуже важливо.

Важливим напрямком соціальних реформ стало прийняття закону Вагнера про регулювання трудових відносин в 1935 році, який вперше у правовому відношенні давав можливість створювати профспілки. Також цей закон визнавав за організованими робочими право на страйк, тобто страйки ставали легальними.

Крім цього, був прийнятий епохальний закон про соціальне страхування, який передбачав введення допомоги по безробіттю, що в даній ситуації було надзвичайно важливо, і пенсій по старості, що також вирішувало значні соціальні завдання.

Трохи пізніше був прийнятий закон про справедливі умови найму, який вводив мінімум заробітної плати і обмежував кількість робочих годин.

Наслідки антикризових заходів

Що стосується значення та наслідків курсу реформ, то тут точаться дискусії стосовно того, наскільки ефективними вони були в економічному плані. Відверто кажучи, їх ефективність була не дуже високою, тому що багато проблем, зокрема безробіття, спад виробництва, зберігались до 1939 року, і реально економіку з кризи витягла Друга світова війна, яка почалась у Європі в 1939 році.

Але головне значення програми «нового курсу» Рузвельта полягало в тому, що саме в цей час докорінно змінилась роль виконавчої влади американської держави, було закладено фундамент політики держави добробуту, коли була вперше введена система регулювання економіки, промисловості, сільського господарства і, головне, фінансів. Була створена комісія з регулювання цінних паперів і біржової торгівлі, яка вводила обмеження на спекуляції та зловживання, створення мильних бульбашок, липових фінансових компаній та іншого.

Соціальне законодавство, вперше прийняте в США саме в 1930-і роки, є з того часу стовпом, основою функціонування всього американського суспільства. Тобто вперше були створені такі цивілізовані форми регулювання економічного та соціального життя, які в принципі до цього в Сполучених Штатах були відсутні. Тому значення «нового курсу» полягає в тому, що саме в цей період була створена нині чинна держава і була сформована політика, яка триває досі.

Обсудить]]>
<![CDATA[Тенденції світового розвитку в 1900-1939 рр]]> https://discover.in.ua/page/tendenciyi-svitovogo-rozvitku-v-1900-1939-rr https://discover.in.ua/page/tendenciyi-svitovogo-rozvitku-v-1900-1939-rr Sat, 20 Nov 2021 22:32:09 +0200 Загальна характеристика економічного розвитку в 1900–1939 рр.

У першій половині XX ст. найбільші зрушення відбувалися на Заході (Західна Європа і США). Тут завершилось формування індустріального суспільства (машинне виробництво, масове виробництво, урбанізація,, остаточне утвердження ринкових механізмів регулювання тощо). На початку століття вагоме місце у промисловості провідних країн починають набувати новітні галузі виробництва: хімічна, електротехнічна, автомобільна, авіаційна, нафтопереробна та ін. Проте виплавка чавуну і сталі, виробництво машин і обладнання, добування основних сировинних ресурсів продовжують виступати головними показниками розвитку країн. Світова економіка досі розвивається екстенсивним шляхом.

Пам'ятник, присвячений періоду Великої депресії
Скульптура "Черга за безкоштовним харчуванням", присвячена періоду Великої депресії у США. Скульптор Джордж Сігал. Розташований на території меморіалу Франкліна Делано Рузвельта у Вашингтоні

Небачене до того зростання продуктивних сил і виробництва штовхало провідні країни світу до пошуку нових ринків збуту і, відповідно, призводило до гострої конкуренції. Переділивши між собою світ, західні країни у своїх колоніальних володіннях нещадно знищують традиційні системи господарювання, насильно втягують народи Азії, Африки, Латинської Америки у світове господарство. Така економічна експансія Заходу зумовила взаємозв’язок економік країн світу. Свідченням цього стала «велика депресія» 1930-х рр., яка, розпочавшись у США, охопила майже всі країни світу. У першій половині XX ст. відбувається зміна лідерів. Якщо в XIX ст. провідною державою світу була Англія, яку на початку XX ст. потіснила Німеччина, то в 1920-ті рр. остаточно утверджується економічне лідерство США. Перша світова війна, й особливо економічна криза 1929–1933 рр., сприяли становленню систем державного регулювання економікою. У СРСР, Італії, Німеччині та Японії установився жорсткий державний контроль, проте в США, країнах Скандинавії було знайдено більш дієвий, опосередкований вплив держави на економіку, який не призводив до деформації її структури.

Загальна характеристика соціального розвитку в 1900–1939 рр.

На початок XX ст. соціальна структура зазнала докорінних змін. Еліту суспільства становлять великі промисловці та фінансисти (фінансова олігархія) й представники колишніх могутніх аристократичних родів.

Новим явищем стало формування середнього класу, що був зацікавлений у проведенні такої внутрішньої політики, яка унеможливила б соціальні потрясіння. Найчисленнішою соціальною групою у цей період були наймані робітники, які, незважаючи на реформи кінця XIX – початку XX ст., лишалися найбезправнішими і соціально незахищеними.

У першій половині XX ст. серед робітників виділилася досить численна група робітничої аристократії (робітники з високими професійними навичками і значними доходами). Відбулося розшарування серед робітників старих і нових галузей виробництва. У цей час загально покращується життєвий рівень робітників. Робочий тиждень із 60–70 годин скоротився до 40. З’явилось робітниче законодавство, система охорони праці, оплачувані відпустки тощо. Ці зміни в основному торкалися країн Західної Європи і США. Принципово нова соціальна система сформувалась у СРСР. Тут зник прошарок власників. Привілейоване становище посіла партійно-бюрократична еліта. Рівень життя населення залишався низьким. Була декларована пріоритетність прав робітників.

Важливим явищем у соціальному розвитку стала урбанізація. На кінець 1930-х рр. у більшості країн Європи міське населення перевищувало сільське. Найбільш радикальних соціальних змін зазнало селянство в СРСР. Відбулось насильницьке руйнування селянського устрою. Найзаможніша частина селянства була фізично знищена, а решта, утративши права власності на землю, перетворилася на дешеву робочу силу у штучно створених колективних господарствах. У першій половині XX ст. розгорнувся процес емансипації жінок. Після війни майже в усіх країнах Європи вони отримали виборчі права. Проте досі зберігалася дискримінація жінок: вони отримували меншу заробітну плату, ніж чоловіки за аналогічну роботу, їх першими звільняли з роботи в разі економічних негараздів, не була розроблена система соціального захисту жінок тощо.

Загальна характеристика політичного розвитку в 1900–1939 рр.

Перша світова війна загострила всі соціальні проблеми. В одних країнах вони вибухнули революціями, в інших правлячі еліти віддали перевагу проведенню досить глибоких політичних і соціальних реформ.

Жовтнева революція 1917 р в Російській імперії
Жовтнева революція 1917 р в Російській імперії, що закінчилася звергненням царського режиму та встановленням більшовицької влади.

Основною рушійною силою революцій стали масові робітничі партії. Соціальні революції охопили території Російської і Австро-Угорської імперій, Німеччини. Значні соціальні виступи відбулись у Болгарії та Італії. Спочатку в ході революцій формувалося прагнення створити демократичні республіки з більш справедливим соціальним устроєм. У той самий час зневіра в існуючих органах влади і відсутність політичного досвіду породили прагнення створити систему прямого народовладдя у формі рад. Але ці спроби обернулись для радянських республік обмеженнями, а згодом і ліквідацією демократичних інститутів влади, установленням жорстких диктатур (диктатура пролетаріату в радянській Росії). Спроби побудувати соціально справедливе (соціалістичне, комуністичне) суспільство обернулися встановленням тоталітарної системи радянського зразка.

Разом із поглибленням революційних процесів наростала і хвиля контрреволюції, яка в більшості випадків призводила до втрати демократичних завоювань перших днів революцій: установлення авторитарних режимів (Угорщина та ін.) або домінування консервативних сил у подальші роки (Німеччина, Фінляндія та ін.). У країнах, де вдалось уникнути революцій (Англія, Франція, Скандинавські країни та ін.), були проведені реформи в напрямі подальшого розвитку ліберальної демократії: розширення виборчих прав, розвиток інститутів громадянського суспільства, розширення системи соціального захисту тощо. Повоєнне загострення соціальної і політичної боротьби, криза існуючих інститутів влади викликали і нове політичне явище – фашизм. Прибічники цих політичних ідей теж запропонували свої рецепти подальшого розвитку суспільства, але з повним запереченням демократії і насадженням тоталітарної системи фашистського типу.

Таким чином, після Першої світової війни людству відкрилися три основні перспективи подальшого розвитку: розвиток ліберальної демократії, будівництво соціалізму (комунізму), фашистська модернізація. Зміст розвитку світу в 1920–1930-ті рр. полягав у боротьбі цих напрямів. Зрештою два останні виявилися безвихідними для розвитку людства і довели, що розвиток демократії і ринкової економіки не має альтернативи.

На стан політичного життя у міжвоєнний період значно впливали національно-визвольні рухи. Методи, якими людство намагалося розв’язати національні проблеми в 1920–1930-ті рр. (від масового знищення народів до спроб знайти порозуміння), засвідчили, що єдиний шлях розв’язання національних проблем – або надання права на самовизначення, або врахування інтересів національних меншин і створення такої системи міжнаціональних відносин, яка забезпечувала б вільний розвиток усіх народів без утрати їхньої національної ідентичності.

Обсудить]]>
<![CDATA[Економічний розвиток Японії 1868–1912 рр.]]> https://discover.in.ua/page/ekonomichnij-rozvitok-japoniyi-1868-1912-rr https://discover.in.ua/page/ekonomichnij-rozvitok-japoniyi-1868-1912-rr Sun, 13 Jun 2021 18:07:06 +0200
Токіо, Японія, 1895 р - discover.in.ua
Токіо, Японія, 1895 р

У 70-х рр. XIX ст. в Японії розгорнулося формування єдиного загальнонаціонального ринку.

За наказом імператора за рахунок державної скарбниці будувалися верфі, арсенали, «зразкові» заводи. Для оснащення цих підприємств за кордоном закуповувалося обладнання. Потім їх здавали в оренду або продавали на пільгових умовах підприємницьким фірмам, близьким до імператорського оточення.

У результаті підтримки уряду сформувалися великі фінансово-промислові компанії «Міцуї», «Міцубісі», «Сумітомо» та ін. Усі вони отримували великі субсидії та різноманітні пільги.

Велика увага приділялася розвитку торгівлі. Усі давні цехові правила й обмеження, привілеї торговельних гільдій було ліквідовано. Також було усунуто застави й митниці між князівствами, оголошено свободу торгівлі й пересування. У результаті цього виникли нові великі торговельні фірми і банки.

Розвивалося будівництво залізниць. У 1872 р. було збудовано першу залізницю Токіо – Йокогама. На початок XX ст. мережа залізниць у країні становила майже 5 тис. км.

У 90-х рр. XIX ст. в Японії розпочалося промислове піднесення, свідченням якого став, перш за все, швидкий розвиток нових галузей промисловості: гірничодобувної, електротехнічної, сталеливарної, машинобудування, гірничого обладнання.

Промислове піднесення супроводжувалося концентрацією виробництва і виникненням монополістичних об’єднань. Водночас формувався банківський капітал, відбувалося злиття банківського і промислового капіталу.

Обсудить]]>
<![CDATA[Конституція Третьої французької республіки (1875 р.)]]> https://discover.in.ua/page/konstitucija-tretoyi-francuzkoyi-respubliki-1875-r https://discover.in.ua/page/konstitucija-tretoyi-francuzkoyi-respubliki-1875-r Thu, 04 Apr 2019 21:12:35 +0200
Конституція Третьої французької республіки
Французька конституція 1875 року

Установлення республіканської форми правління у формі парламентської республіки.

Законодавча влада належить двопалатним Національним зборам, які складаються із Сенату і Палати депутатів. Сенат обирається на дев’ять років за дво- і триступеневою системою, а 75 сенаторів обираються довічно самим Сенатом. Палата депутатів обирається на чотири роки чоловіками, які досягли 21-річного віку (крім військових і жителів колоній).

Виконавча влада належить президенту і міністрам, яких він призначає. Президент обирається на сім років на спільному засіданні обох палат Національних зборів.

Рада міністрів відповідальна перед парламентом, її очолює президент ради міністрів.

Зберігається Державна рада, але її повноваження обмежуються функціями дорадчого органу при виконавчій владі та адміністративного суду, який розглядає скарги щодо зловживання владою адміністративних установ.

Конституція не містить переліку основних політичних прав особи (свобода слова, мітингів, пересування тощо).

Обсудить]]>
<![CDATA[Економічний розвиток Франції в 1870–1900 рр.]]> https://discover.in.ua/page/ekonomichnij-rozvitok-franciyi-v-1870-1900-rr https://discover.in.ua/page/ekonomichnij-rozvitok-franciyi-v-1870-1900-rr Thu, 04 Apr 2019 21:07:11 +0200
Проголошення Третьої французької республіки
Леон Гамбетта проголошує Третю республіку з вікна паризької ратуші 04 вересня 1870 року.

Франко-прусська війна 1870–1871 рр. негативно вплинула на економіку країни: вона коштувала Франції 13 млрд франків.

Франція залишалася аграрно-індустріальною країною, 44 % її населення працювало в сільському господарстві.

Економічний розвиток гальмувався нестачею власної сировини, вугілля, машин і обладнання, які французам доводилося завозити з Англії та Німеччини.

У французькому експорті переважала продукція легкої промисловості – тканини, одяг, взуття, парфумерія, вина, фрукти тощо.

Наприкінці 80-х рр. XIX ст. у Франції розпочалося економічне піднесення. Особливо швидко розвивалося будівництво залізниць – за їх довжиною Франція випередила Велику Британію і Німеччину.

Відбувався процес концентрації виробництва, але він протікав повільніше, ніж у США, Німеччині та Великій Британії. У 1906 р. майже 50% робітників працювали на підприємствах, де було менше ніж п’ять осіб, і лише 11 % – на підприємствах, де було понад 500 осіб.

У Франції сформувався фінансовий капітал, який представляли близько 200 найбагатших сімей. Відбувався активний вивіз коштів за кордон. Найбільше капіталів вивозилося до Росії.

Обсудить]]>
<![CDATA[Основні риси розвитку США в першій половині XIX ст.]]> https://discover.in.ua/page/osnovni-risi-rozvitku-ssha-v-pershij-polovini-xix-st https://discover.in.ua/page/osnovni-risi-rozvitku-ssha-v-pershij-polovini-xix-st Sun, 31 Mar 2019 19:54:06 +0200
Використання рабської праці у цеху з виготовлення вовни
Використання рабської праці у цеху з виготовлення вовни

Соціальна сфера

На початку XIX ст. США мали вигляд ланцюжка штатів, який простягався на 2 тис. км уздовж Атлантичного узбережжя Північної Америки. Протягом 1803–1867 рр. територія США збільшилася в чотири рази.

Населення США протягом 1800–1860 рр. збільшилося в шість разів. Високі темпи зростання кількості населення були обумовлені масовою імміграцією з Європи.

Із XVII ст. до Північної Америки почали завозити негрів-рабів з Африки. На Півночі й Заході з 1787 р. рабство було заборонене. На Півдні воно зберігалося. Працю рабів використовували на плантаціях бавовнику, цукрової тростини і тютюну.

На середину XIX ст. рабство стало однією з національних проблем США, найгострішим питанням політичної боротьби у країні.

Розгортання промислової революції спричинило суттєві зміни в соціальній структурі: сформувалися нові верстви – промислова буржуазія та наймані робітники.

На середину XIX ст. в США працю рабів використовували майже 2,4 млн фермерів на Півночі та майже 400 тис. сімей плантаторів – на Півдні.

Економічна сфера

У першому десятиріччі XIX ст. на Півночі та Сході країни розпочалася промислова революція. У 1808 р. у США працювали перші 18 бавовняних фабрик.

Бурхливо розвивався транспорт. Від кінця 1810-х рр. у США почало швидко розвиватися річкове пароплавство. Було побудовано багато каналів, які об’єднали основні американські річки між собою та поєднали з узбережжям Атлантичного океану. Із 1838 р. розпочалися регулярні рейси пароплавів зі США до Європи У 1830 р. було відкрито першу залізницю завдовжки 64 км, У 40-х рр. залізнична мережа на Сході досягла 6,5 тис. км.

Більшість населення країни працювала в сільському господарстві. На Півночі та Сході переважали сімейні ферми, на Півдні – господарства плантаторів-рабовласників.

Відбувалося активне освоєння нових земель на Заході: виникали фермерські господарства, з’являлися поселення, які з часом перетворювалися на великі міста. Захід був ринком збуту для промисловості Півночі та Сходу, а також джерелом сировини і продовольства.

Політична сфера

Особливістю політичного життя цього періоду було формування двопартійності.

Першими політичними партіями США стали федералісти (послідовники Александра Гамільтона, які виступали за міцну федеральну владу, захищали інтереси торговельної і фінансової буржуазії та, частково, багатих плантаторів) і демократичні республіканці (прихильники Томаса Джефферсона, які виступали за зміцнення влади штатів; спиралися на підтримку фермерів та інших верств населення із середніми прибутками).

1828 р. було створено Демократичну партію, яка існує у США і сьогодні. Новостворена партія не була прямим спадкоємцем демократичних республіканців, але деіцо запозичила з їх програми (зокрема, вона також виступала за зміцнення влади штатів).

За часів президентства Джона Адамса (1825–1829 рр.) його прибічники утворили партію «національних республіканців», які згодом змінили назву на вігів. У 1852 р. партія вігів припинила своє існування.

1854 р. було створено Республіканську партію. До неї увійшла більшість колишніх вігів. Ця партія існує у США і сьогодні.

Обсудить]]>
<![CDATA[Характерні риси економічного розвитку Великої Британії в 50–60-х рр. XIX ст.]]> https://discover.in.ua/page/harakterni-risi-ekonomichnogo-rozvitku-velikoyi-britaniyi-v-50-60-h-rr-xix-st https://discover.in.ua/page/harakterni-risi-ekonomichnogo-rozvitku-velikoyi-britaniyi-v-50-60-h-rr-xix-st Sun, 31 Mar 2019 19:35:27 +0200
Випасання овець на пасовищаї Англії
Випасання овець на пасовищаї Англії

Високі й стабільні темпи розвитку промислового виробництва й торгівлі.

Традиційні галузі легкої промисловості – сукнарська і текстильна – повністю перейшли на машинне виробництво.

Англія здобула світове визнання як «майстерня світу», «світовий перевізник» і «світовий банкір».

Бурхливий розвиток залізничного транспорту, який набув значення основного засобу пересування у країні.

Англія посіла панівне становище на світовому ринку, а англійський фунт стерлінгів здобув міжнародне визнання і став головним засобом розрахунку між країнами світу.

У сільському господарстві землевласники почали активно застосовувати техніку з метою скорочення видатків на оплату праці найманих робітників.

Англійське сільське господарство, незважаючи на збільшення посівних площ і обсягів продукції, було нездатне задовольнити потреби промисловості в сировині, а міське населення – у продуктах харчування.

Велику роль у забезпеченні Англії сировиною і продуктами харчування відігравали заморські колоніальні володіння.

Обсудить]]>
<![CDATA[Характерні риси економічного розвитку Росії у першій половині XIX ст.]]> https://discover.in.ua/page/harakterni-risi-ekonomichnogo-rozvitku-rosiyi-u-pershij-polovini-xix-st https://discover.in.ua/page/harakterni-risi-ekonomichnogo-rozvitku-rosiyi-u-pershij-polovini-xix-st Tue, 19 Feb 2019 20:56:36 +0200
Цукровий завод в Шполі (Київська губернія)
Цукровий завод в Шполі (Київська губернія)

• У першій половині XIX ст. за рівнем економічного розвитку Російська імперія значно поступалася тогочасним провідним країнам Європи.

• Промислова революція у країні розпочалася на межі 30–40-х рр. XIX ст. і розгорталася дуже повільно. Визначальну роль зберігала промисловість старого кріпосницького типу.

• Перші фабрично-заводські підприємства нового типу виникли в 30-х рр. XIX ст. спочатку в текстильній, а потім у гірничодобувній промисловості.

• Упродовж першої половини XIX ст. Росія залишалася аграрною країною. Характер розвитку сільського господарства визначався пануванням кріпосницьких відносин.

• Розвиток сільського господарства відбувався переважно екстенсивним шляхом, йа основі примітивної техніки; урожаї були низькими. Чимало господарств зберігали натуральний характер.

Російська зовнішня торгівля була спрямована на постачання сировини (зерно, льон, деревина, залізо) до Західної Європи і завезення звідти промислових товарів (машини, інструменти), предметів розкоші і так званих колоніальних товарів (чай, прянощі, кава).

Обсудить]]>
<![CDATA[Особливості становища Російської імперії в першій половині XIX ст.]]> https://discover.in.ua/page/osoblivosti-stanovishha-rosijskoyi-imperiyi-v-pershij-polovini-xix-st https://discover.in.ua/page/osoblivosti-stanovishha-rosijskoyi-imperiyi-v-pershij-polovini-xix-st Mon, 11 Feb 2019 23:01:14 +0200
Територія Російської імперії XIX ст (карта)
Територія Російської імперії XIX ст (карта)

Територія. На початку XIX ст. Російська імперія була найбільшою за площею державою світу. Вона охоплювала величезні території у Східній Європі, Північній Азії (Сибір і Далекий Схід) та частині Північної Америки (Аляска), що простягалися від Балтики до Тихого океану та від Арктики до Північного Причорномор’я і Кавказу. До 60-х рр. XIX ст. територія імперії збільшилася з 16 до 18 млн км2 за рахунок приєднання Фінляндії, Царства Польського, Бессарабії, Кавказу, Закавказзя, Казахстану, Приамур’я та Примор’я. На відміну від європейських колоніальних імперій, які складалися з метрополій і заморських володінь, Російська імперія мала єдину територію.

Населення. Населення імперії упродовж першої половини XIX ст. збільшилося із 37 до 69 млн осіб, переважно завдяки приєднанню нових територій. Основна частина населення заселяла центральні та західні губернії, а на величезній території Сибіру жили лише близько 3 млн осіб. Середня тривалість життя становила 27,3 року (в Англії – 31,5 року). Це обумовлювали періодичні епідемії, висока дитяча смертність, нерозвиненість медичного обслуговування. За складом населення Російська імперія була багатонаціональною державою. Народи імперії сповідували всі світові релігії, але статус державної мало лише православ’я.

Соціальна структура. Російське суспільство за своєю структурою було фактично феодальним, із відповідним поділом на привілейовані й непривілейовані стани. Найчисленнішим станом було селянство – понад 30 млн осіб. Із них майже 20 млн селян були кріпосними. Вони вважалися «хрещеною власністю» дворян-поміщиків, яких на той час у країні було майже 600 тис. осіб.

Політичний устрій. У XIX ст. за політичним устроєм Російська імперія залишалася самодержавною (абсолютною) монархією. Російський імператор як носій вищої законодавчої, виконавчої і судової влади був необмеженим правителем, відповідальним лише перед Богом. Конституції та парламентських установ у країні не існувало.

Обсудить]]>
<![CDATA[Характерні риси економічного розвитку Франції в 1815-1847 рр.]]> https://discover.in.ua/page/harakterni-risi-ekonomichnogo-rozvitku-franciyi-v-1815-1847-rr https://discover.in.ua/page/harakterni-risi-ekonomichnogo-rozvitku-franciyi-v-1815-1847-rr Mon, 11 Feb 2019 22:56:09 +0200
Промислова революція у Франції
Промислова революція у Франції

• Промислова революція, яка розпочалася наприкінці XVIII ст., набирала обертів. Обсяг промислового виробництва за 1815– 1847 рр. збільшився на 60%.

• Франція посіла перше місце у світі з виробництва шовкових тканин, інтенсивно розвивалася вовняна й особливо бавовняна промисловість, яка зосереджувалася в Ельзасі та Нормандії і виробляла дешевий ситець для масового збуту. Париж став центром виробництва готового одягу і взуття. У 40-х рр. XIX ст. у Франції було збудовано першу в країні взуттєву фабрику.

• У 1848 р. промислова революція у Франції фактично завершилася. Проте мануфактур було досить багато, особливо із виробництва предметів розкоші й галантерейних товарів, у виробництві яких країна посідала провідні місця.

• Головну роль у французькій економіці продовжувало відігравати сільське господарство. Обсяг продукції сільського господарства від 1815 до 1850 р. збільшився на 50 %.

Обсудить]]>
<![CDATA[Характерні риси економічного розвитку Англії в 1815–1847 рр.]]> https://discover.in.ua/page/harakterni-risi-ekonomichnogo-rozvitku-angliyi-v-1815-1847-rr https://discover.in.ua/page/harakterni-risi-ekonomichnogo-rozvitku-angliyi-v-1815-1847-rr Sat, 21 Apr 2018 22:06:05 +0200
Карта Великобританії
Карта Великобританії

Після завершення наполеонівських війн Англію вразила економічна криза 1815–1816 рр. Ситуацію ускладнювало й те, що майже 300 тис. демобілізованих солдатів і матросів поповнили лави безробітних.

У 1825, 1836, 1847 рр. відбувалися економічні спади, пов’язані з перенасиченням ринку товарами.

У 30–40-х рр. XIX ст. в Англії завершилася промислова революція. Англія посіла перше місце у світі за рівнем розвитку промисловості: у 1840 р. вироблялося 45% світової промислової продукції.

Провідною галуззю англійської промисловості була текстильна, де працювало майже 200 тис. робітників. Швидко розвивалася важка та вугільна промисловість. У 1834 р. виробництво заліза досягло 700 тис. тонн.

Сформувалися нові промислові райони: металургії – Бірмінгем і Шеффілд, вугільної промисловості – Уельс, бавовняної промисловості – Ланкашир і Йоркшир.

У результаті завершення промислової революції Англія перетворилася з аграрної країни на промислову. У 1841 р. селяни становили лише 21% населення країни. Провідні місця в соціальній структурі посідали представники промислово-фінансових кіл і фабрично-заводські робітники.

Обсудить]]>
<![CDATA[Економічне та соціально-політичне становище Індії в XVI ст.]]> https://discover.in.ua/page/ekonomichne-ta-socialno-politichne-stanovishhe-indiyi-v-xvi-st https://discover.in.ua/page/ekonomichne-ta-socialno-politichne-stanovishhe-indiyi-v-xvi-st Thu, 16 Nov 2017 17:26:25 +0200
Раджа
Індійський раджа

Економічна сфера. Основою економіки країни було сільське господарство. Основними знаряддями індійських землеробів, як і раніше, залишалися дерев’яний плуг з однозубим залізним лемехом та лопата. Індійські селяни утримували багато корів (вони вважалися священними тваринами) і могли удобрювати землю перегноєм. Вони вміли зрошувати поля і відводити з них зайву воду. Завдяки теплому клімату й родючим землям індійці збирали два–три врожаї на рік. Було поширене багатопілля: чергувалося засівання землі зерновими і трав’яними культурами.

Індійські ремісники виготовляли високоякісні ювелірні вироби, холодну зброю, кольорові бавовняні й вовняні тканини, меблі та скриньки з чорного дерева, різьблені фігурки зі слонової кістки тощо. Кожний із цих виробів індійський ремісник від початку до кінця робив сам. Вироби користувалися величезним попитом далеко за межами країни.

Із проникненням до Індії європейських торговців почали зміцнюватися торговельні міста на західному та східному узбережжі Індійського океану. Раджі (місцеві князі) сприяли розвитку торгівлі, оскільки велика частина прибутків від неї надходила до їхніх скарбниць.

Соціально-політична сфера. На початку Нових часів Індію заселяло близько 20 великих народів і понад 1000 малих народностей і племен. Переважна більшість населення Індії сповідувала індуїзм. Зберігався поділ на касти та варни. Крім індуїзму, у країні також поширювалися і здобували прихильників іслам та буддизм.

Територія Індії поділялася на самостійні князівства, якими управляли махараджі, або раджі.

Численні народи і племена, які заселяли країну, суттєво відрізнялися один від одного рівнем розвитку. Деякі з них (у північних гірських районах) перебували на рівні первісного ладу.

Із 1526 р. розпочалося завоювання Індії монголами (моголами) та об'єднання країни в імперію Великих Моголів.

Великий Могол, правитель Індії (європейці називали його імператором), став верховним власником усієї землі у країні. Проте безпосередньо в його володінні перебувало близько 1/8 оброблюваних земель. Інші землі Великий Могол надавав як джагіри (військові лени). Володар джагіру – джагірдар – мав право збирати ренту з населення лену і був зобов'язаний нести військову службу.

Індійські селяни були об’єднані в сусідські громади. Громада наділяла землею окремі сім'ї і разом сплачувала 1/3 зібраного врожаю як податок державі.

Обсудить]]>
<![CDATA[Соціально-політичне та економічне становище Османської імперії в XVI–XVIII ст.]]> https://discover.in.ua/page/socialno-politichne-ta-ekonomichne-stanovishhe-osmanskoyi-imperiyi-v-xvi-xviii-st https://discover.in.ua/page/socialno-politichne-ta-ekonomichne-stanovishhe-osmanskoyi-imperiyi-v-xvi-xviii-st Wed, 15 Nov 2017 21:09:02 +0200
Воїни Османської армії
Воїни Османської армії

Соціально-політична сфера

Володіння Османської імперії розташовувалися в трьох частинах світу – Азії, Європі та Африці. 3/4 населення імперії сповідувало іслам, і лише на Балканському півострові 4/5 населення становили християни та іудеї. Немусульмани сплачували особливий грошовий податок – джізію.

У XVI ст. володіння імперії були найбільшими. Суттєво зросла кількість населення. Загальна територія Османської імперії перевищувала територію всієї Європи, а Чорне море фактично перетворилося на її «внутрішнє озеро».

Уся вища світська і релігійна влада в Османській імперії належала султану, якого називали «халіфом», «оплотом ісламу», «тінню Бога на землі».

Головним джерелом військової могутності Османської імперії була військово-ленна, або тімарна система. Воїн за свою службу отримував військовий лен – умовне спадкове землеволодіння. Тімаріот отримував його від султана з правом одержання від селян, які його заселяли, певної суми, що була частиною податку, сплачуваного цим населенням до скарбниці. Право успадкування лену обумовлювалося обов’язком спадкоємця служити у війську. Одній людині володіти кількома ленами заборонялося.

Криза Османської імперії XVII–XVIII ст. була пов’язана з розпадом військово-ленної системи.

Економічна сфера

Основу економіки складало сільське господарство. Селяни становили майже 80 % населення країни. Господарем усієї землі був султан. Селяни, отримавши наділ, мали право його обробляти і передавати у спадок дітям. Близько 1/10 частини врожаю (продуктами або грошима) вони віддавали як податок до скарбниці султана або як оброк його кінним воїнам.

Стабільний розвиток сільського господарства Османської імперії значною мірою був обумовлений існуючою військово-ленною, або тімарною, системою землеволодіння.

У XVI ст., крім традиційних сільськогосподарських культур, в Османських володіннях набули поширення американські кукурудза і тютюн, африканська кава.

У містах переважали типові середньовічні ремісничі цехи, які володіли виключним правом на виробництво певних видів товарів. Ремісники працювали переважно за замовленнями держави (виготовляли мушкети, гармати, порох тощо) або знаті (килими, коштовний посуд, шовкові тканини тощо). Для відкриття майстерні або крамниці був потрібен спеціальний дозвіл. Міська влада встановлювала ціни на продукти харчування і ремісничі вироби, які не змінювалися роками.

Влада підтримувала розвиток торгівлі, надавала купцям усілякі пільги. Серед торговців і ремісників було багато немусульман – греків, вірмен, євреїв, слов’ян та ін.

Великі прибутки надходили до скарбниці за рахунок мита, яке сплачували європейські купці за перевезення через турецькі володіння до Європи прянощів та інших товарів зі Сходу.

Обсудить]]>
<![CDATA[Економічна політика царизму щодо Гетьманщини]]> https://discover.in.ua/page/ekonomika-carizm-getmanshhina https://discover.in.ua/page/ekonomika-carizm-getmanshhina Thu, 23 Mar 2017 00:11:44 +0200 Економічна політика царизму щодо Гетьманщини

Заходи уряду

Царський уряд прийняв низку указів, що забороняли вивозити з Гетьманщини певні товари традиційними шляхами і до традиційних ринків збуту, та наказав возити ці товари до російських портів.

Із метою перетворення Гетьманщини на ринок збуту товарів, вироблених новоствореними російськими мануфактурами, було заборонено ввозити в Україну деякі закордонні товари. Запровадження економічної блокади Запорожжя: після зруйнування Січі було заборонено підтримувати будь-які торговельні відносини із запорожцями.

Місцева влада в Гетьманщині була зобов’язана стежити за суворим дотриманням указів і заборон, ужитих царизмом стосовно української торгівлі.

Спеціальними указами царського уряду було запроваджено заборону українським купцям ввозити до Росії найбільш уживані й прибуткові тогочасні товари – горілку і тютюн. Торгівлю Гетьманщини із Західною Європою через Польщу ускладнювала внутрішня нестабільність Польщі, грабунки та розбої на шляхах. Російські можновладці відмовлялися захищати права українських купців, пропонуючи їм торгувати через російські порти.

Дозвіл на безмитну торгівлю російськими товарами в Гетьманщині й, водночас, .примушування українських купців платити мито за свої товари.

Надання Росії права скуповувати в Гетьманщині заборонені до вивозу за кордон товари і перепродавати їх іноземним купцям.

Виплати українським постачальникам за товари, заборонені до вивозу за кордон, і товари, що постачалися до Росії (навіть для потреб війська), не грошима, а російськими товарами незадовільної якості.

Запровадження всілякої регламентації української торгівлі. Згідно з указом 1715 р., вирушаючи з товарами до Риги, купець мусив спочатку подати список своїх товарів до гетьманської канцелярії в Глухові, пройти перевірку товарів відповідно до цього списку й отримати дозвіл на виїзд. Установлення на південних і західних кордонах Гетьманщини 40 спеціальних застав, що мали перешкоджати українським купцям переправляти товари за кордон і спрямовувати їх до російських портових міст.

Наслідки політики

Радикальна (і штучна) зміна ринків збуту для українських товарів і зміна традиційних шляхів шкідливо вплинула на торгівлю Гетьманщини і фактично припинила її безпосередні зв’язки із сусідніми європейськими державами.

Задавлені жорсткою регламентацією, високими митами, зловживаннями російських чиновників, українські купці вдавалися до контрабанди. Унаслідок боротьби уряду з нею поширювалися доноси купців один на одного, підкупи митників та інших урядовців тощо.

Фактична заборона торгівлі Гетьманщини із Заходом болюче позначилася на економіці сусідніх із нею країн і цілих регіонів.

Російська економічна політика в Гетьманщині поставила українську торгівлю в залежність від російської, спричинила занепад місцевої промисловості й зміцнення позицій російського торгового капіталу в Україні.

Економічно занепадало українське міщанство, широкі верстви козаків і посполитих, що вели роздрібну торгівлю, брали участь у ній як візники тощо.

Руйнувалися економічні підвалини політичної автономії Гетьманщини у складі Російської держави.

Обсудить]]>
<![CDATA[Економічне життя Запорозької Січі в другій половині XVII ст.]]> https://discover.in.ua/page/ekonomichne-zhittja-zaporozkoyi-sichi-xvii https://discover.in.ua/page/ekonomichne-zhittja-zaporozkoyi-sichi-xvii Mon, 06 Mar 2017 19:59:17 +0200
Запорізька Січ (макет)
Запорізька Січ (макет).

Основу господарства становили промисли (мисливство, рибальство, бджільництво) і скотарство, які не могли повністю забезпечити потреб козаків.

Землеробство не набуло великого розвитку через постійні набіги татар: хліб закуповували на Правобережжі та в Гетьманщині.

Основу господарського життя запорожців становили зимівники – хуторські господарства, де взимку утримувалася худоба.

Значний рівень розвитку ремісничого виробництва: на Січі було чимало вправних ковалів, теслярів, зброярів, бондарів, шевців, кожум’яків тощо.

Значне місце належало торгівлі; крім українських земель, запорожці торгували з Річчю Посполитою, Кримським ханством та Османською імперією. Вивозилися шкури, мед, віск, хутро, рогата худоба, коні, а закуповувалися сіль, хліб, зброя, боєприпаси, сукно.

Неможливість самотужки забезпечити власні потреби спричиняла залежність запорожців від царського жалування і гетьманської платні грошима, сукном, військовими припасами і воєнною здобиччю.

Обсудить]]>
<![CDATA[Особливості економічного розвитку Англії у XVI ст.]]> https://discover.in.ua/page/ekonomichnij-rozvitok-angliyi-xvi-st https://discover.in.ua/page/ekonomichnij-rozvitok-angliyi-xvi-st Thu, 02 Mar 2017 01:14:04 +0200 Особливості економічного розвитку Англії у XVI ст.

Промисловість. Головною галуззю англійського виробництва стало сукнарство. У XVI ст. замість овечої вовни, як це було раніше, вивозили до інших країн сукна з вовни. У 60-ті рр. XVI ст. вони становили майже 82 % всього англійського експорту.

Розвиток сукнарства був пов’язаний із поширенням мануфактурного виробництва.

Із середини XVI ст. відбувалося піднесення у гірничодобувній справі та металообробці. Із другої половини XVI ст. Англія почала постачати до континентальної Європи холодну і вогнепальну зброю, артилерійські гармати.

Успішно розвивалося кораблебудування. Завдяки високій якості англійських торгових і військових кораблів, які мали високу маневреність, вантажопідйомність і були добре оснащені артилерією, Англія змогла здобути роль однієї з провідних морських держав.

Сільське господарство. Особливо прибутковими галузями стали інтенсивне зернове господарство, м’ясо-молочне скотарство і вівчарство.

Наприкінці XV ст. в сільському господарстві Англії розпочалися масові обгороджування, які супроводжувалися примусовим вигнанням селян з їхньої землі й створенням великих пасовиськ для овець.

Торгівля. У результаті Великих географічних відкриттів і переміщення торгових шляхів у Європі острівна Англія з її чудовими портами опинилася у надзвичайно вигідному становищі.

Наприкінці XVI ст. англійська торгівля набула дійсно світового характеру, поширившись в усіх відомих частинах світу.

Англійські купці створили власний флот і звільнилися від посередництва венеціанських і ганзейських купців.

Серед основних товарів, які продавали до інших країн англійські купці, були сукно, лляні тканини, холодна і вогнепальна зброя, пиво, сіль, пшениця, оселедці, масло, сири, вина і цукор. Серед товарів, які завозилися до Англії, найбільшим попитом користувалися іспанські, німецькі та французькі вина, прянощі, шовк та ізюм.

У XVI ст. англійські купці почали активно створювати об’єднання у формі акціонерних компаній.

Обсудить]]>
<![CDATA[Становище Нідерландів у першій половині XVI ст.]]> https://discover.in.ua/page/stanovishhe-niderlandiv-xvi-st https://discover.in.ua/page/stanovishhe-niderlandiv-xvi-st Wed, 01 Mar 2017 11:37:51 +0200
Нідерланди у XVI – першій половині XVIІ ст.
Нідерланди у XVI – першій половині XVIІ ст.

Нідерланди (у перекладі «низові землі») – землі, розташовані на північному заході Європи у низовинах річок Маасу, Шельди, Рейну та на узбережжі Північного моря. Територія сучасних Нідерландів, Бельгії, Люксембургу і частини Північної Франції.

Політика

Перебували у складі Священної Римської імперії і становили для неї велику цінність: річні прибутки від Нідерландів до державної скарбниці складали 2 млн флоринів, що було в чотири рази більше, ніж від усіх колоній у Новому Світі.

За Карла V поділялися на 17 штатів, імператор дозволив зберегти традиційну систему управління – кожна провінція мала свої провінційні штати, а великі міста – магістрати (міські ради). Управління очолював намісник імператора – генеральний статхаудер (штатгальтер), якому підкорялися статхаудери – управителі провінцій. Для затвердження податків намісник скликав станово-представницький орган – Генеральні штати.

Соціальна сфера

Нідерланди були одним із найбільш заселених регіонів Європи: тут проживало майже 2 млн осіб, налічувалося 300 міст і 6500 сіл.

Найбільшим містом і портом був Антверпен. Через нього здійснювалася торгівля колоніальними товарами з Америки, Індії та Південно-Східної Азії, які звідси розпочинали свій шлях до інших країн Європи. У гавані Амстердама збиралося до 2500 кораблів з усього світу.

Економіка

Природні умови обумовлювали спеціалізацію нідерландських провінцій: у центральних районах розвивалася промисловість, на північному заході – морський рибний промисел, промисловість і морська торгівля; на півдні – сільське господарство.

В економіці відбулися важливі зміни, пов’язані з поширенням ринкових відносин. Цехи занепадали і поступалися місцем мануфактурам. Голландське полотно і вовняне сукно було відоме в усьому світі. У сільському господарстві з’являлися заможні фермери, які використовували найману працю і виробляли продукцію для продажу на ринку.

Релігія

У країні поширювалися протестантські вчення. Буржуазія і заможні селяни підтримували вимоги «дешевої церкви». Особливо багато було прихильників кальвінізму.

1525 р. за дозволом Карла V в Нідерландах створено суд інквізиції і розпочато переслідування протестантів. За його вироками було страчено 100 тис. осіб.

Обсудить]]>