Мартин Небаба, що походив із міщанського роду, який мешкав у Коростишеві, перебував на Запорожжі з молодих років. Він швидко зарекомендував себе як здібний військовий, тож досить рано був обраний кошовим отаманом.
У травні 1648 року, коли населення Чернігово-Сіверщини збунтувалося проти польської шляхти, Небаба очолив народне повстання і став організатором та першим полковником Борзнянського полку. Тоді ж він узяв участь у Пилявецькій битві та в поході козацької армії в Галичину. В 1649 році його було висунуто на посаду чернігівського полковника, після чого Богдан Хмельницький передав полковникові командування українськими військами в Білорусі, а старшина проголосила Небабу наказним гетьманом лівобережних полків. У 1649 році цей козацький ватажок брав участь в облозі міста Зборів і битві при ньому, втім він рішучо заперечував укладанню Зборівської мирної угоди.
Влітку 1651 року полк Мартина Небаби тримав в облозі місто Гомель, але після того, як польсько-литовські війська перейшли до наступу, був вимушений відступити й зайнятися організацією оборони Чернігово-Сіверщини. У тому ж році відважний полковник загинув у бою під Ріпками поблизу Лоєва. Згідно з переказами, поляки були настільки вражені мужністю свого ворога, що поховали його з почестями й насипали над місцем поховання Небаби високу могилу.
