Івана Нечая, полковника Війська Запорозького, у польських хроніках часто називали гетьманом білоруським. Доля Нечая виявилася тісно пов’язаною з іменами Богдана та Юрія Хмельницьких: він аж ніяк не підтримував ідею підпорядкування козаків Москві, а ще й встиг одружитися з дочкою «батька Хмеля» Оленою, тобто був його зятем. У характері цього козацького ватажка домінували наполегливість, хоробрість і впертість.
Діяльність Івана Нечая завжди тим чи іншим чином завдавала московській державі відчутної шкоди. Він зібрав біля себе велику кількість білоруських «гультяїв», почав записувати в козаки шляхту, міщан, селян, навіть не питаючи їхньої згоди. Крім того, полковник вигнав із численних населених пунктів царські військові залоги та замінив їх козацькими.
У квітні 1656 року «батькові Хмелю» обридло розбиратися з численними скаргами на зятя. Гетьман відправив у Білорусію полковника Ждановича, який повинен був прояснити стан речей, але Нечай зміг «викрутитися» й продовжував діяти так, наче Білорусія була його власним маєтком. Через рік до Хмельницького прибули московські посли, вкрай обурені тим, що полковник Нечай зі своїм полком не дають жити білоруським шляхтичам. Розлючений гетьман дав обіцянку розібрати цю справу і стратити винних, але не встиг через власну смерть.
За часів гетьмана Івана Виговського Іван Нечай перейшов на бік польської корони і в 1659 році присягнув на вірність королю Яну Казимиру. За це Нечая було зведено в шляхетське звання, він отримав від уряду Польщі численні маєтності. У противагу московський цар віддав своїм послам, які мали прибути 1659 року до Переяслава, де збиралася чергова старшинська рада, особливий наказ. Посли вимагали від старшини та новообраного гетьмана судити Івана Нечая й вилучити його з лав Війська Запорозького.
За шурина вступився Юрій Хмельницький, але Нечай і оком не моргнув. Тож 4 грудня 1659 року московські війська приступом узяли Старий Бихів. «Гетьман білоруський» та його брат потрапили у полон. Обох козацьких ватажків вислали до Тобольська, незважаючи на нове заступництво Юрія Хмельницького.
Як надалі склалася доля свавільного козацького ватажка, невідомо. Скоріше за все, він помер власного смертю на засланні ще до 1663 року, коли польський сейм визнав права дружини Івана Нечая на його маєтки.
