У 1620 році козаки вчинили в Стамбулі погром нечуваного розмаху. Султан у відповідь вирішив здійснити блокаду Дніпровського лиману, щоб жодна чайка не проскочила до Чорного моря. Понад триста турецьких військових суден зібралися під Очаковом; здавалося б, шлях до моря для козаків закритий назавжди, але... Лицарі степу та їхній кошовий отаман Григорій Чорний притримувалися власної думки щодо цього.
Козаки жартували, що їхній ватажок «почорнів у Чорному морі», бо брав участь майже у всіх морських походах. Кошовий отаман був людиною надзвичайної фізичної сили і відзначався нестямною відвагою під час бою та феноменальним везінням. Тож не дивно, що козаки всіляко підтримували свого ватажка.
Григорій Чорний разом із Михайлом Дорошенком у 1628 році брав участь у поході проти кримських татар. Він збудував на Січі дві ескадри: коли одна поверталася з моря, друга «заступала на чергування». Дійшло до того, що в Стамбулі почали побоюватися, як би запорозькі відчайдухи остаточно не перебратися на чорноморське узбережжя. Тому турецькі адмірали і намагатися «закрити» лиман своєю армадою.
Тут Чорний щиро обурився: хто ж є справжнім господарем Чорного моря?! Навесні 1624 року він вирішив позбутися блокади. Козацький флот складався зі 102 чайок. Першим по турках ударив передовий загін козаків, який не стільки штурмував галери, як рубав їхні весла, обливав дьогтем й підпалював. Головні ж сили Чорного обстріляли турецький флот і пройшли між турецькими кораблями у відкрите море. Армада кинулася навздогін. Кошовий отаман, добре знаючись на місцевих умовах, заманив важкі галери на мілину. Три кораблі «сіли» на підводні піщані коси і стати легкою здобиччю козаків.
Після бою, що тривав кілька днів, козацька ескадра прорвалася на морські простори, похазяйнувала на болгарському узбережжі, дійшла до Босфору і щасливо повернулася на Січ, зберігши практично всіх людей і чайки.
У 1628 році, після загибелі Дорошенка, новим гетьманом реєстрового козацтва було обрано саме Григорія Чорного. Булава належала йому аж до 1630 року. Чорний притримувався політики узгодження своїх дій з урядом Речі Посполитої, бо вважав головним ворогом турків і татар. Це спричинило велике невдоволення серед нереєстрового козацтва.
У 1629 році й частина реєстровиків «утомилася» від політики Чорного і вирішила обрати нового гетьмана. Ним став Левко Іванович. Чорний тут же видав наказ: усі, хто намагається піти на Запорожжя, виключаються з козацького реєстру, проголошуються «зрадниками» і його особистими ворогами. Він заприсягся вести з ними жорстоку боротьбу і раптом прийняв унію, чому історичні документи не дають пояснень. У березні 1630 року, коли в Україні спалахнуло повстання Тараса Трясила, Григорій Чорний потрапив у Черкасах у полон до бунтівників.
