Антуан де Сент-Екзюпері був не тільки письменником, а й пілотом. Він облетів половину земної кулі. Згори йому було добре видно, яка маленька наша Земля,як потрібно всім її оберігати... Тож що роблять люди задля своєї планети? Куди прагнуть? Цими проблемами переймався А. де Сент-Екзюпері. Вони хвилюють нас і тепер, у XXI ст.
Антуан Марі Жан-Батист Роже де Сент-Екзюпері народився в м. Лебні (Франція) і належав до старовинного дворянського роду. Хоча хлопець рано втратив батька (граф Жан де Сент-Екзюпері), дитячі роки залишили в його серці добрі спогади. Діти (їх було п’ятеро) жили в справжньому палаці, де слухали казки матері про королів і принців, а потім самі вигадували про них різні історії. Антуан мав біляве кучеряве волосся, і сам був трохи схожий на маленького принца...
Після закінчення школи й колежу А. де Сент-Екзюпері поїхав до Парижа, де навчався в Академії мистецтв на відділенні архітектури. 1921 р. став вирішальним у його житті. Він потрапив на призов до французької армії й записався до авіаційного полку. Літав на поштових авіалініях, випробовував нові літаки, здійснюючи далекі перельоти. Був і військовим льотчиком. 15 разів потрапляв в аварії, але знову й знову піднімався в небо. Його посилали працювати в найвіддаленіші куточки світу. В африканському містечку Кап-Джубі (нині Тарфая – на краю пустелі Сахари, у Марокко)
А. де Сент-Екзюпері був начальником аеропорту. Там він написав свій перший твір «Південний поштовий» (1929).
1930 р. йому вручили високу нагороду Франції – орден Почесного легіону за вагомий внесок у розвиток авіації.
Антуан де Сент-Екзюпері ніколи не припиняв польотів. На нього чекали Південна Америка, Індо-Китай, Іспанія, Росія, Лівія, Алжир... Звідти він привозив нові враження й сюжети для своїх творів. Незабаром його співвітчизники прочитали «Нічний політ» (1931), відзначений французькою премією «Феміна». 1938 р. вийшов друком роман «Планета людей», нагороджений Великою премією Французької академії.
Якось повертаючись із Нью-Йорка, він потрапив в аварію в Гватемалі, після якої довго не міг одужати.
4 вересня 1939 р., після оголошення війни Франції з боку фашистської Німеччини, А. де Сент-Екзюпері добився призначення в діючу військову частину. Письменник-патріот здійснював бойові польоти. За мужність і героїзм був нагороджений «Військовим хрестом».
Утім, Францію тоді захопили нацистські1 війська. Антуан не захотів жити в окупованому Парижі й виїхав до Нью-Йорка, де написав знамениту повість-казку «Маленький принц» (1942). Коли 1943 р. твір був надрукований, пілот знову повернувся до французького війська. Тепер він освоював швидкісний літак «Лайтнинг Р-38». 10 липня 1944 р. Антуан написав своєму товаришу Ж. Пелісьє: «Хочеться, щоб ця жахлива війна якнайшвидше закінчилася. У мене так багато справ після війни».
31 липня 1944 р. А. де Сент-Екзюпері вилетів з аеродрому Борго на острові Корсика в розвідку і – не повернувся...
Тривалий час ніхто не знав, де і як загинув письменник. Тільки 1998 р. хтось із рибалок поблизу м. Марселя знайшов у морі браслет із написом імені.дружини А. де Сент-Екзюпері (Консуело) та адресою, видавництва в Нью-Йорку, де друкувалися книжки митця. 2003 р. у цьому районі Середземного моря було знайдено уламки літака пілота. Ця світла й добра людина ніби розчинилася в небі, залишивши по собі, як комета, яскравий слід. І ми йдемо на його світло...
