«Велика пустеля»... Так називалася північна частина Африки на середньовічних мореплавних картах. Назва «Сахара» тоді стосувалася тільки західної і середньої частин величезної території, які можна порівняти з Європою. Зараз це слово, що аж наче скрипить на зубах, асоціюється з усією найбільшою пустелею у світі, а також зі спекою та відсутністю води. У внутрішніх районах Сахари є місцевості, де дощу треба чекати цілі роки або й десятиліття. І навіть тоді дощ може бути реальним тільки на висоті, а на землі він віртуальний, оскільки краплі випаровуються в польоті, не досягаючи пересохлої землі.
Багато людей уявляють Сахару піщаною пустелею, з характерними півколами барханів, але виявляється, що величезні площі займають кам’янисті пустелі. Це плоска поверхня, укрита уламками каменів із будяками та кущиками, що трапляються подекуди.
Звичайно, у Сахарі є й піщані пустелі, де бовваніють бархани. Найбільші з них трапляються у східній частині Центрального Алжиру. Тут довжина барханних ланцюгів сягає 5 км, а висота – 400 м. Під дією вітру ця величезна маса може пересуватися.
Тваринний світ пустель небагатий, найбільше представлені змії та ящірки, поширені скорпіони, тарантули, жуки, варани, трапляються антилопи. Багато тварин ведуть нічний спосіб життя. У спекотний час доби вони сидять у норах або ховаються в затінку кущів і каменів, а вночі виходять на полювання.
У Сахарі можна спостерігати міражі. Вони виникають через повне внутрішнє віддзеркалення світла в атмосфері, що відбувається над сильно нагрітою земною поверхнею. У полуденну спеку можна спостерігати, як на обрії з’являються водні поверхні й навіть погойдуються оази.
Чи знаєте ви, що...
Пустеля – рідна стихія для верблюда. Він не лише витривалий, а й здатний деякий час обходитися без води. Частини його кінцівок, що торкаються землі, мають мозолисті утворення – ці «шльопанці» дозволяють верблюдові ходити по розпеченому піску.
