Гарячий і сухий вітер жене хвилі піску, ніби на багато тисяч кілометрів розпростерся золотий океан. Перед нами – Сахара, найбільша пустеля планети. Вона займає територію майже всієї Північної Африки, і лише одна ріка перетинає цю спекотну місцевість – великий Ніл. Води в Сахарі так мало, що в деяких районах дощі не випадають упродовж десяти років, а то й більше! Гаряче стає вже від самого слова «Сахара», адже тільки тут спека може сягати 58 градусів за Цельсієм! Однак протягом дня температура може коливатися в межах тридцяти градусів, тому нічна пустеля доволі холодна.
Найбільшу небезпеку в Сахарі становлять пилові бурі. Часом повітря настільки насичується піском і пилом, що просто неможливо дихати.
Вітри в Сахарі дмуть майже безперервно. Сироко – гарячі бурхливі потоки повітря, які висушують усе на своєму шляху. У Єгипті їх називають хамсинами, від місцевого слова «п’ятдесят», оскільки ці вітри безупинно дмуть цілих п’ятдесят днів.
Зрідка посеред піщаного царства зринають дивовижні зелені острівці – оази. Тут ростуть фінікові пальми й дзюркоче рятівна вода. Але каравани мають пройти неабиякий шлях, перш ніж досягти омріяної оази. Однією з таємничих перешкод на їх шляху є міражі. Здається, ось він – рятівний зелений острівець, ось мерехтить гладінь прохолодного озера! Проте таким видінням не слід вірити – вислизаючи від мандрівників, міражі заманюють їх усе далі й далі від справжнього прихистку.
