Великдень – воскресіння Ісуса Христа


Великдень

Великдень – найголовніше християнське свято на честь воскресіння Ісуса Христа.

Щойно дзвонили до заутрені, люди йшли до церкви. Дітей теж брали з собою, вдома майже ніхто не залишався. Кому не було місця у храмі, той спинявся надворі під церквою і так стояв, скинувши шапку, аж до кінця богослужіння. Після закінчення літургії коло церкви або в притворі святилося «свячене» (паски, яйця, сир, масло, ковбаси тощо). Яйця святили почищеними, бо боялися, щоб свячена шкарлупа не впала на землю і не була потоптана ногами.

Поздоровляти зі святом і христосуватися починали одразу після Богослужіння, звичайно цілуючись та обмінюючись писанками і крашанками. Яйце, одержане під час першого христосування, зберігалося як цінність, оскільки «мало велику силу».

Прийшовши з церкви додому, відразу ж, натщесерце, мастили свяченим салом губи, ніс і все обличчя – «щоб не боліло і не тріскалося від вітру та сонця». Придивлялися до паски, бажаючи побачити на ній шерстину: якщо помічали білу, це означало, що біла худоба буде добре вестися в господарстві, якщо чорну чи руду – то худобу з шерстю такого кольору і заводили.

Перед тим як почати розговини, господар промовляв: «Дай, Боже, ще й на той рік дочекатися світлого Христового Воскресіння в щасті та здоров’ї!» Діти й дружина відповідали: «Дай, Боже!»

Першою їжею, якою розговлялися, була паска. Розрізаючи її, намагалися, щоб жодна крихта не впала додолу. Якщо ж на стіл падало кілька крихт, їх кидали в піч – «щоб миші не поїли, бо перетворяться на кажанів і будуть літати над тими, хто їх розгубив».

На Херсонщині господиня відрізала шматок паски і, загорнувши його в рушник разом із трьома крашанками, клала на покутті – для тих, хто був у дорозі й не сидів за великоднім столом разом із родиною. На Вознесіння, якщо подорожні ще не повернулися, гостинець віддавали жебракам.

У деяких місцевостях після розговіння вмивалися, кладучи в миску дві крашанки й мідну монету, а потім воду виливали на вогонь або в озеро.

По обіді все село сходилося на великоднє гуляння, яке, за традицією, відбувалося на подвір’ї коло церкви – цвинтарі. На Західній Україні та Поділлі ці гуляння називались гаївками, гагілками, ягілками (від місцевих назв весняних пісень і хороводів). Протягом трьох днів усім парафіянам дозволялося дзвонити у церковні дзвони. Вважалося, що вони відлякують нечисту силу і сприяють тому, щоб гречка уродила.

Діти залюбки грали у цокання – биття яєць: той, кому вдавалося розбити яйце суперника, забирав його собі. Парубочі ігри («Бити лупака», «Піп», «Чорт», «Харлай», «Шила бити, кашу варити», «Довгої лози» тощо) являли собою змагання у спритності, швидкості й силі. У дівочих іграх («Шум, «Жельман», «Кострубонька», «Мак», «Кривий танець», «Вербова дощечка» тощо) випробовувалися вміння учасниць танцювати, співати, перевтілюватися у певний образ. Недарма великодні ігрища вважалися справжніми ярмарками наречених.

Залиште свій коментар!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментар буде опубліковано після перевірки модератором

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)