Грифон – фантастична, міфічна істота, напіворел-напівлев з довгим зміїним хвостом. Він символізує панування над двома сферами буття: землею (лев) і повітрям (орел). Образ грифона об'єднував символіку орла (швидкість) і лева (сила, відвага). Поєднання двох найголовніших сонячних тварин вказує на загальний сприятливий характер істоти – грифон уособлює Сонце, силу, пильність, відплату. Грифони, у грецькій міфології дивовижні звірі з вигнутим орлиним дзьобом на пташиній голові і тілом лева.
Давньогрецькі автори вважали, що тулуб грифона за розміром перевершував вісім левів, разом узятих, і що він сильніший сотні орлів. Грифон здатний був підняти і понести у своє гніздо коня з вершником або пару волів в одній упряжі. У Греції грифон символізував могутність, впевненість у своїх силах. Грифон фігурує в якості їздової тварини Аполлона, бога мистецтва та передбачення. Ці жахливі швидкі птахи також були запряжені в колісницю богині Немезіди, що символізує швидкість відплати за гріхи. Будучи втіленням Немезіди, вони обертали колесо долі.
Вперше дійшла до нас згадка про грифонів від Геродота (V століття до нашої ери). Він пише, що це чудовиська з левиними тілами і орлиними крилами і кігтями, які живуть на крайній півночі Азії в Гіпербореї і охороняють від однооких аримаспів (казкових мешканців півночі) поклади золота. Есхіл називає грифонів "птаходзьобними собаками Зевса, які не гавкають". Греки вважали, що грифони були охоронцями золотих копалень скіфів. Більш пізні автори додають масу подробиць в опис грифонів: це найсильніші з звірів (за винятком левів і слонів), свої гнізда вони будують із золота, з героями та богами в конфлікти не вступають.
У давньогрецькій культурі зображення грифонів зустрічаються на пам'ятниках мистецтва доісторичної Криту (XVII-XVI століття до нашої ери), а потім в Спарті (VIII-VII століття до нашої ери).
