Чугайстер (лісовий чоловік, дід, нічник) – веселий, життєрадісний, оброслий чорною або білою шерстю лісовик із блакитними очима. Чугайстер зовні як чоловік, але високий, як смерека. Він ходить лісами, і не може його ні людина вбити, ні звір роздерти. Він танцює, співає, чатує на мавок, заховавшись у листя. А коли яку вгледить, то вхопить, розірве надвоє і з’їсть.
Зустрівши в лісі живу душу, Чугайстер не чинить їй лиха, тільки чемно запрошує до танцю. Він може являтися в подобі вітру або вихору. Як вітер, Чугайстер може залазити в димар і співати. Танцює він, як вихор, – прудко. Танець Чугайстра згубний для звичайної людини, він такий швидкий, що взуття не витримує. Проте доброго танцюриста Чугайстер може ще й нагородити.
Коли лісоруби варили їжу, то обов’язково залишали трохи й Чугайстрові. Коли ж увечері, повернувшись до колиби, їжі не заставали, то раділи, бо можна було спокійно спати: приходив Чугайстер, отже, в тому місці мавок уже не було. Захисник пастухів і лісорубів, Чугайстер міг попередити про напад ведмедя. Вірили, що Лісовому Чоловікові підвладні всі звірі. Був він і звіриним пастухом, що пас «лісову худобу» в чоловічі дні тижня: понеділок, вівторок і четвер. Вважали, що саме в ці дні можна успішно полювати.
Особливо турбувався Чугайстер про воду. Вночі він приходив до хати й перевіряв, чи є вона в запасі. Коли ж не було – щоб покарати ґазду, забирав із собою дитину.
