Баба-Яга або Ягібіха, Ягішна – найдавніший персонаж слов'янської міфології. Спочатку це було божество смерті: жінка зі зміїним хвостом, яка стерегла вхід до підземного світу і проводжала душі спочилих у царство мертвих. Цим вона дещо нагадує давньогрецьку діву-змію Єхидну. Згідно античних міфів, від шлюбу з Гераклом Єхидна народила скіфів, а скіфи вважаються найдавнішими предками слов'ян. Не дарма у всіх казках Баба-Яга відіграє дуже важливу роль, до неї часом вдаються герої як до останньої надії, останньої помічниці – це безперечні сліди матріархату.
За іншим повір'ям, Смерть передає покійників Бабі-Язі, разом з якою вона роз'їжджає по білому світу. При цьому Баба-Яга і підвладні їй відьми харчуються душами небіжчиків і від того робляться легкими, як самі душі.
Раніше вірили, що Баба-Яга може жити в будь-якому селі, маскуючись під звичайну жінку: доглядати за худобою, куховарити, виховувати дітей. У цьому уявлення про неї зближується з уявленнями про звичайних відьом.
Але, все-таки, Баба-Яга – істота більш небезпечна, що володіє куди більшою силою, ніж якась відьма. Найчастіше вона мешкає в дрімучому лісі, який здавна вселяв страх у людей, оскільки сприймався як межа між світом мертвих і живих. Не дарма ж її хатинка обнесена частоколом з людських кісток і черепів, і в багатьох казках Баба-Яга харчується людським м'ясом, та й сама зветься «кістяна нога».
Так само, як і Кощій Безсмертний (кощь – кістка), вона належить одразу двом світам : світу живих і світу мертвих. Звідси її майже безмежні можливості.
У чарівних казках вона діє в трьох втіленнях. Яга-богатирша володіє мечем-кладенцем і на рівних б'ється з богатирями. Яга-крадійка краде дітей, іноді кидаючи їх, уже мертвих, на дах рідного дому, але найчастіше несучи в свою хатинку на курячих ніжках, або в чисте поле, або під землю. З цієї дивовижної хати діти, та й дорослі, рятуються, перехитривши Ягу. І, нарешті, Яга-дарувальниця привітно зустрічає героя або героїню, смачно пригощає, парить в лазні, дає корисні поради, вручає коня або багаті дари, наприклад, чарівний клубок, який веде до чудової мети і т.д.
Ця стара чаклунка не ходить пішки, а роз'їжджає по білому світу в залізній ступі (тобто в самокатній колісниці), і коли ходить, то примушує ступу бігти швидше, вдаряючи залізною ж палицею або товкачем. А щоб, для відомих їй причин, не видно було слідів, заметені вони за нею особливими, до ступі приробленими мітлою і помелом. Служать їй жаби, чорні коти, в їх числі Кіт Баюн, ворони і змії: всі істоти, в яких уживається і загроза, і мудрість.
Навіть коли Баба-Яга постає в самому непривабливому вигляді і відрізняється лютістю натури, вона відає майбутнє, володіє незліченними скарбами, таємними знаннями.
Шанування всіх її властивостей позначилося не тільки в казках, але і в загадках. В одній з них говориться так: «Баба-Яга, вилами нога, весь світ годує, себе голодом морить». Мова йде про сохи-годувальниці, найважливішому в селянському побуті знарядді праці.
Таку ж величезну роль у житті казкового героя грає і загадкова, мудра, страшна Баба-Яга.
