Кінець XV ст. став часом виникнення українського козацтва. Перша згадка про нього в писемних джерелах датується 1489 р.
Передумови
• Наявність великого масиву вільних земель Дикого Поля зі сприятливими умовами для ведення господарства в прикордонних територіях між християнським (хліборобським) і мусульманським (кочовим) світами.
• Досвід освоєння степів Дикого Поля ватагами уходників, що організовувалися з охочих міщан і бояр для походів за здобиччю.
• Поява значної кількості людей, які внаслідок погіршення умов життя, зростання повинностей і податків прагнули переселитися на нові землі в пошуках кращої долі.
Причини
• Нездатність влади організувати надійний захист населення Південної Київщини і Східного Поділля від татарських нападів.
• Посилення соціального і національно-релігійного гноблення українського населення, запровадження кріпацтва.
• Організаторська роль (в окремих випадках) місцевих, прикордонних землевласників і урядовців.
Дмитро Вишневецький (1516–1563) – український князь, нащадок великого князя литовського Ольгерда, перший із достовірно відомих козацьких гетьманів, організатор відсічі татарським нападам. Близько 1552 р. (за іншими даними – у 1554–1555, 1556 рр.) під його керівництвом на острові Мала Хортиця було збудовано замок, який став прототипом Запорозької Січі. Унаслідок невдалого військового походу до Молдови в 1563 р. потрапив у полон і був виданий туркам. У Стамбулі, за наказом султана, його стратили. Оспіваний в українській народній думі про Байду.
