Велика грецька колонізація – процес розселення греків за межами Балканського півострова у VIII–VI ст. до н. е. і заснування поселень (колоній) на берегах Середземного та Чорного морів.
Причини, через які греки залишали Елладу і переселялися на нові землі
- Нестача орної землі;
- Зростання кількості населення;
- Загострення соціальних протиріч, боротьба демосу й аристократів;
- Загроза голоду, прагнення звільнитися від боргів;
- Пошук нових ринків збуту ремісничих товарів, вина й маслинової олії в обмін на зерно.
Основні напрями Великої грецької колонізації
- Північ – узбережжя Фракії, землі навколо Чорного моря;
- Захід – Південна Італія, острів Сицилія, узбережжя сучасної Франції та Іспанії;
- Схід – Північне узбережжя Малої Азії, північно-західне узбережжя острова Кіпр;
- Південь – Північно-східне узбережжя Африки.
