Населення Афінської держави у VIII–VI ст. до н. е. поділялося на три групи. 50 знатних сімей, нащадки давніх родів, становили аристократію (тобто «владу найкращих»), які мали виключне право керувати державою.
Раді старійшин, або ареопагу (дістала назву за назвою пагорба, присвяченого богу Аресу, де збиралася Рада старійшин), належала вища влада в Афінах. Для керівництва державою Рада обирала дев’ять архонтів – голову, верховного жерця, командувача військом і шістьох суддів.
Демос (тобто «народ») – друга група населення. Це були незнатні вільні люди – селяни, ремісники, купці й воїни. Вони не мали права участі в управлінні державою.
Третьою групою населення були раби, які не вважалися громадянами держави, були невільниками і взагалі не мали ніяких прав.
