Шляхта
Князі. Найзаможніша частина шляхти, титулована знать, до якої належали нащадки удільних князів. Серед них виділялися: «княжата головні» – не підпорядковувалися місцевій адміністрації, входили до великокнязівської ради і виступали у військові походи зі своїми загонами під родовими гербами; «княжата-повітовники» – підпорядковувалися місцевій адміністрації, не входили до великокнязівської ради і виступали у військові походи у складі повітового ополчення.
Пани. Заможна шляхта, яка не мала князівських титулів, але відрізнялася давністю роду, спадковим землеволодінням і певними привілеями. Найбагатші пани разом із князями становили групу магнатів – найбільших землевласників.
Зем'яни. Середня військово-службова шляхта, залежна від князів і панів, яка здобула шляхетство і право спадкового землеволодіння за військову (боярську) службу; виконували особисту кінну службу з певною кількістю озброєних вершників.
Бояри. Дрібні шляхтичі-службовці, що виконували різноманітні доручення, та «панцерні слуги», які особисто відбували військову службу: походили від селян-слуг. Володіли землями за умови виконання своєї служби.
Духівництво
Церковні люди. Окремий стан українського суспільства, що становив майже десяту частину населення. Духівництво не підлягало світському суду, у разі потреби його справи розглядалися в спеціальному суді єпископа. Поділялося на верхівку (митрополит, єпископи, архієпископи та ін.) і рядових священнослужителів.
Непривілейовані стани
Міщани
Патриціат. Найзаможніша частина населення міст, яка складалася з найбагатших і впливових купців і ремісників-майстрів.
Бюргерство. Середня за рівнем своєї заможності частина міського населення, до якої належали цехові майстри і більшість купецтва.
Плебс. Міське поспільство, що становило основу соціальної піраміди міста і складалося з дрібних ремісників і торговців.
Селяни
Слуги. Особисто вільні селяни, які перебували на службі, отримуючи за це земельні наділи і звільняючись від інших повинностей.
Данники. Особисто вільні та економічно незалежні селяни, які сплачували державі данину (чинш) натурою або грошима.
Тяглі. Селяни, які не мали власної землі й вели господарство на земельних ділянках, що належали державі або землевласникам; за користування землею вони були зобов’язані виконувати відробіткову повинність зі своїм тяглом (робочою худобою). Були як особисто вільними, так і прикріпленими до своїх наділів.
Коментарі: 1 RSS
1 Олекса (м. Київ) 04-12-2017 18:47
КНЯЗІ НЕ БУЛИ "У СКЛАДІ" ШЛЯХТИ: ВОНИ БУЛИ ВИЩИМИ ВІД НЕЇ!
Якоюсть мірою вони вважалися вищими навіть від короля: бо королем теоретично могли обрати будь-кого; а князем можна було ТІЛЬКИ народитися. Їхнє походення бул оповите легендами та вважалося божественним.
Князі - це специфічно україснкьо-білорусько-ливтсокье явище: в Польщі князі так не шщанувалися і не мали відповідних прерогатив, давгно вже злившись зі шляхтою.
Доречі, князь міг надати шляхетство.