Розвиток господарства Риму в І–ІІ ст. н. е.


Господарство римлян

Сільське господарство. Набувала поширення спеціалізація окремих господарств на виробництві й розведенні конкретних культур – зернових, винограду, олії, льону, овочів, лікарських рослин тощо. У Галлії та Іспанії переважали великі рабовласницькі маєтки (латифундії), у сільському господарстві Італії, Африки та східних провінцій – децентралізовані латифундії з використанням праці орендарів – колонів. Поступово роль праці рабів знижувалася, а колони перетворювалися на основну масу працюючих у сільському господарстві. Найбільшими землевласниками були імператори. їхні володіння в основному були зосереджені у східних та африканських провінціях. У кожній провінції імператори володіли сальтусами – величезними латифундіями, де працювали колони, і латифундіями, де працювали раби.

Ремесло. Дедалі більше товарів вироблялося для продажу. Поглиблювалася спеціалізація ремесла. Це сприяло вдосконаленню виробів. Виготовлялися не лише високохудожні ювелірні вироби, а й навіть хірургічні інструменти. За рахунок провінцій Римська імперія мала величезну сировинну базу: родовища срібла, свинцю та міді в Іспанії, заліза й олова в Галлії, олова в Лузитанії і Британії, заліза в Норику, Далмації, Кілікії та Каппадокії. У ремісничих майстернях активно використовувалася праця рабів. У гірничій справі, будівництві, каменоломнях та глиняних кар’єрах праця рабів була основною. З’явилася нова галузь – склодувне виробництво. Особливо активно ремесло розвивалося в провінціях. Ремісничі майстерні створювалися також власниками латифундій – керамічні, ткацькі, склодувні, деревообробні тощо. Проте їхні вироби, виготовлені рабами, були, як правило, низької якості.

Торгівля. Активно розвивалися торговельні зв’язки всередині імперії. Невід’ємною частиною кожного міста були торговельні лавки і численні склади для збереження товарів. Лавки займали нижні поверхні будівель і простягалися уздовж вулиць. На відміну від попередніх часів торгували не лише предметами розкоші, а й товарами повсякденного використання. Формувалася торговельна спеціалізація провінцій. З Іспанії вивозилися на продаж маслинова олія, вина, метали; із Галлії – вовняні вироби, бронзові фібули, вироби зі скла та кераміки; із Єгипту – хліб, лляна тканина, граніт, папірус, вироби зі скла; із Сирії – вино, пурпурова тканина, предмети розкоші.

Східні провінції імперії підтримували жваву торгівлю з країнами Сходу – Аравією, Індією та Китаєм. Її обсяг за рік досягав 100 млн сестерціїв. На Сході закуповувалися пахощі, прянощі, шовк, коштовності. Зовнішня торгівля була прибутковішою за внутрішню. Римські купці скуповували товари в сусідніх країнах за безцінь, а продавали в імперії набагато дорожче. Існували міцні торговельні зв’язки з Ольвією, Херсонесом і племенами, що заселяли Північне Причорномор’я.

Залиште свій коментар!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментар буде опубліковано після перевірки модератором

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)