Виходили з-під юрисдикції можновладців, якщо були їх підданими, старост, якщо сиділи на королівщинах, або міських магістратів і ставали під юрисдикцію реєстрового війська. Отримали право на власний «присуд» – право судитися у своїх судах.
Звільнялися від сплати податків і виконання всіх повинностей, крім обов’язкової військової служби на власний кошт. Отримали офіційну назву «Низового», або «Запорозького», війська і військові клейноди.
Дістали привілей на володіння містечком Трахтемирів для утримання зимових квартир, озброєння і шпиталю. На правах рангових маетностей мали право володіти землею і вільно займатися різними промислами і торгівлею. За свою службу отримували платню з королівського скарбу, хоча й дуже нерегулярно. Також періодично отримували сукна, порох і свинець.
Гарантувалися спадкові майнові права.
Дозволялося вести своє господарство в королівщинах. Отримували право обирати гетьмана та всю старшину на козацькій раді.
Обов’язки
«Усіх непокірних гамувати, ловити і винищувати як ворогів Корони».
Відбувати сторожову службу в південних районах Подніпров’я та за Дніпровими порогами, утримуючи там постійну залогу.
Скласти присягу Речі Посполитій у тому, що вони ніколи без дозволу не переходитимуть кордонів Корони ні водою, ні суходолом із метою грабунку або війни із сусідніми державами.
Не приймати нікого до свого товариства поза волею старшин, а старшині – без дозволу гетьмана.
