Реформацію в Англії називають «королівською Реформацією» у зв’язку з тим, що вона розпочалася за ініціативи Генріха VIII Тюдора.
Прагнення учасників
- Звільнити церкву від підпорядкування Папі Римському;
- Отримати церковні землі та майно;
- Установити «дешеву церкву».
Привід
1530 р. Відмова Папи Римського Климента VII визнати недійсним шлюб Генріха VIII з Катериною Арагонською і дати йому дозвіл одружитися з Анною Болейн.
Основні події
- 1534 р. Прийняття англійським парламентом «Акта про супрематію», за яким Генріх VIII проголошувався верховним главою церкви Англії, що відтепер мала назву «англіканської»;
- 1536–1540 рр. За схваленими парламентом актами про секуляризацію церковної власності на користь корони були конфісковані землі та майно монастирів, церков, каплиць. Ліквідувалися всі чернечі ордени, школи і госпіталі;
- 1549 р. Королем Едуардом VI було запроваджено богослужіння англійською мовою та обряди, які наблизили англіканську церкву до лютеранської;
- 1571 р. Завершення становлення англіканської церкви за правління Єлизавети І. Прийняття нового Символу віри (39 статей), що містив положення про виправдання вірою і визнавав лише два таїнства – хрещення і причастя.
Результати і наслідки
Англія стала країною, яка очолювала європейських протестантів і була противагою католицькій Іспанії.
«Королівська Реформація» сприяла зміцненню англійського абсолютизму. Церкву було підпорядковано королю і включено до системи державних органів. Англіканство, у свою чергу, оголосило владу монарха божественною за походженням, його самого – намісником Христа на землі та, безумовно, засуджувало будь-які спроби опору королівській владі.
