Підпорядкування українських земель великими князями литовськими

Великий князь литовський Гедимін (1316–1341)

Активно проводив політику захоплення українських і білоруських земель. Протягом 1319–1320 рр. приєднав Берестейщину, Підляшшя і Дорогочин. За літописним переказом, у другій чверті XIV ст. підпорядкував північну частину Київського князівства разом із Києвом. Після Юрія II Болеслава в 1340 р. поставив свого сина Любарта князем Волині. Юрій II був одружений із дочкою Гедиміна. Першим став титулуватися «королем литовців і русинів».

Великий князь литовський Ольгерд (1345–1377)

Син Гедиміна. Близько 1355–1356 рр. відвоював у татар Чернігово-Сіверську землю. У 1362 р. у битві біля річки Сині Води (вважається, що це річка Синюха – ліва притока Південного Бугу) розбив татар і приєднав до Литви Київщину, Поділля і Переяславщину. Вів тривалу боротьбу з Польщею за Волинь, унаслідок чого 1377 р. до Литви увійшли Берестейський, Володимирський і Луцький уділи. За його правління у Великому князівстві Литовському руська мова набула статусу офіційної. Здійснив три походи на Москву (1368, 1370, 1372 рр.), змагаючись із нею за право об’єднання східного слов’янства.

Великий князь литовський Вітовт (1392–1420)

Син Ольгерда. Вів тривалу боротьбу з татарами, намагаючись витіснити їх із Північного Причорномор’я. У 20-х рр. XV ст. за домовленістю з ханом Тохтамишем заволодів Чорноморським узбережжям. Збудував на південних кордонах своєї держави систему укріплень, яка складалася з фортець Каравул, Білгород, Хаджибей. Ліквідував Волинське, Київське, Новгород-Сіверське й Подільське удільні князівства, замінивши місцевих князів своїми намісниками.