Особливості правління київського князя Аскольда (? – 882 рр.)

Аскольд (?–882) – київський князь, засновник першого східнослов’янського державного утворення в Наддніпрянщині. Уславився своїми походами проти Візантії, здійсненими у 860, 866 та 873 рр. Із ним пов’язана перша спроба хрещення русичів, здійснена князем у 60-х рр. IX ст. У літописі завжди згадується разом із Діром. За деякими даними вони були нащадками князя Кия, за іншими – дружинниками норманського князя Рюрика.

 • За літописними відомостями володів полянами і намагався підпорядкувати владі Києва племінні князівства деревлян, сіверян, уличів, полочан та кривичів.

 • Після походу на Константинополь охрестився і здійснив у 860-х рр. перше хрещення Русі.

 • Звільнив полян від сплати данини хозарам.

 • У 860 р. здійснив успішний морський похід проти столиці Візантії Константинополя, у якому брали участь близько 6–8 тис. воїнів.

 • Походи проти Візантії у 866 і 873 pp. завершилися поразкою.

 • Загинув 882 p., імовірно, унаслідок змови язичницької знаті, незадоволеної прагненням князя запровадити християнство.

Значення діяльності

 • Київське князівство досягло розквіту та міжнародного визнання.

 • Перетворилося на етнокультурний, політичний і соціальний осередок, навколо якого наприкінці IX ст. сформувалася загальноруська держава.