Лівонія – історична область у Прибалтиці, яка займала майже всю територію сучасних Латвії та Естонії. У XIII ст. була завойована рицарями-хрестоносцями Лівонського ордену, а її населення – охрещено. Під час Лівонської війни Московська держава боролася з Лівонським орденом, а також (із 1561 р.) зі Швецією, Данією, Польщею і Великим князівством Литовським за панування у Прибалтиці.
Причини:
• Прагнення Івана IV завоювати землі ослаблого Лівонського ордену і закріпитися у Прибалтиці.
• Намагання Московії здобути вихід до Балтійського моря і встановити морське сполучення з європейськими країнами.
Привід. Відмова керівництва Лівонського ордену задовольнити вимогу московського царя Івана IV щодо сплати данини і значних поступок у торгових справах.
Періоди:
• Перший (1558–1560). Війна Московської держави з Лівонським орденом. У результаті успішних дій московських військ Лівонський орден розпався. Його землі визнали владу Швеції, Данії, Польщі та Литви.
• Другий (1561–1578). Війна Московської держави зі Швецією, Польщею і Литвою (з 1569 р. – Річ Посполита).
На кінець періоду московські війська захопили все прибалтійське узбережжя (крім Риги і Таллінна) та низку фортець у Східній Лівонії.
• Третій (1579–1583). Армія Речі Посполитої, очолювана новим королем Стефаном Баторієм, та війська Швеції розгорнули наступ і примусили московитів відступити і перейти до оборони.
Результати:
• Завершилася поразкою Московської держави.
1582 р. – Ям-Запольське перемир’я Московської держави з Річчю Посполитою. Московський цар відмовлявся від усіх завойованих територій у Лівонії та Полоцьку.
1583 р. – Плюсське перемир’я Московської держави зі Швецією. Московія віддавала шведам Нарву, Ям, Копор’є та Іван-город.
