Складова частина давньоруської культури. Поряд із цим мала власні самобутні риси та оригінальність.
Довела свою життєздатність, збагачуючись як у результаті внутрішнього розвитку, так і через вплив культур інших країн, не втрачаючи при цьому східнослов’янської специфіки.
Місце Галицько-Волинської Русі в історії української культури значною мірою визначалося особливостями соціально-економічного і політичного розвитку краю.
Важливу роль у політичному і культурному житті Галицько-Волинської держави відігравала церква.
Галицько-Волинські землі були одним з основних шляхів поширення на Русі пам’яток старослов’янської писемності великоморавського (або давньочеського) і давньопольського походження.
Місцевий іконопис на Галичині та Волині розвивався під впливом київського, який тут високо цінувався.
У зодчестві краю традиції Русі поєднувалися з польським і чеським впливом та елементами романської архітектури.
Відчутний вплив на оборонну архітектуру Галицько-Волинської держави справили західні сусіди – Польща і Південна Німеччина. Імовірно, що виконавцями західних за стилем споруд були німецькі колоністи та інші іноземці, що оселялися в містах Галичини і Волині.
За рівнем культурного розвитку протягом століття після монгольської навали Галицько-Волинська Русь не відставала від сусідів, а в ряді випадків стала батьківщиною творчих імпульсів, що збагатили всю тогочасну східноєвропейську культуру.
