• Проголошено Німецьку імперію, яка була вічним союзом 25 держав: чотирьох королівств, шести великих герцогств, п’яти герцогств, семи князівств і трьох вільних міст. Жодна з окремих держав, які утворили імперію, не могла відокремитися від Союзу або бути виключеною із нього.
• Імперські закони були обов’язковими для всіх держав Союзу. Піддані однієї з держав Союзу мали в інших державах Союзу однакові права з їх громадянами.
• Владу в імперії здійснювали бундесрат (Союзна рада), рейхстаг (Державні збори), імператор, імперський канцлер.
• Бундесрат складався з 58 представників держав – членів союзу (Пруссії належало 17 місць). Його очолював імперський канцлер. Бундесрат мав як законодавчу, так і виконавчу владу.
• Рейхстаг обирався на три роки (з 1888 р. – на п’ять років) на підставі прямого загального виборчого права для чоловіків віком від 25 років, за винятком військовослужбовців.
• Право законодавчої ініціативи мали рейхстаг і бундесрат.
• Німецьким імператором міг бути лише прусський король. Він мав право призначати і звільняти всіх головних імперських посадовців, починаючи з канцлера. Імператор представляв країну в міжнародних справах, керував збройними силами, оголошував війну й укладав мир.
• Імперський канцлер був головною особою виконавчої влади і єдиним, хто відповідав за всі дії влади перед бундесратом і рейхстагом.
