У 1830–1831 рр. українські землі опинилися у вирі подій, пов’язаним із Польським національним повстанням проти російського панування. Воно розпочалося в Польщі й поширилося на Правобережжя. Після придушення повстання російська влада в Наддніпрянщині посилила політику русифікації та знищення будь-яких проявів опозиційного ставлення до своєї політики.
• Звільнення з посади малоросійського генерал-губернатора М. Рєпніна за його прихильне ставлення до малоросійських дворян-автономістів.
• Створення спеціальної комісії у справах південно-західних губерній (Правобережжя), що мала «привести всі західні землі у відповідність до великоруських губерній в усіх сферах життя».
• Закриття Кам’янецького ліцею, що був центром польської культури і вищої освіти, переведення на викладання російською мовою всіх польських шкіл і судочинства на Правобережжі.
• Створення в 1834 р. Київського університету, який за задумом імперських ідеологів мав «поширювати російську культуру і російську національність на спольщених землях Західної Росії».
• Позбавлення на Правобережжі маєтків і виведення з дворянського стану 64 тис. польських шляхтичів (хоча безпосередньо в повстанні брали участь лише 4 тис. осіб), закриття більшості католицьких костьолів, греко-католицьких церков і монастирів.
