Упродовж життя обіймав посади тракайського воєводи, віленського каштеляна, вінницького і брацлавського намісника, луцького старости, маршалка волинського, київського воєводи.
Відзначився в бойовий діях 1492–1494 рр. під час московсько-литовської прикордонної війни 1487–1494 рр.
У 1496–1497 рр. на посаді вінницького і брацлавського намісника організовував захист краю від набігів татар.
У листопаді 1497 р. вперше був призначений великим гетьманом литовським (раніше такої посади не було), який від імені князя командував військами.
Керував польсько-литовським військом у московсько-литовських війнах 1500–1503 рр. (на початку війни потрапив у полон), 1512–1514, 1517–1522 рр.
За даними перепису був четвертою за заможністю людиною в державі. Не менше ніж удвічі збільшив родові землеволодіння Острозьких. У його володіннях проживало близько 60 тис. підданих.
Очолювані князем українські бояри завдали відчутних поразок татарським загонам у 1512 р. під Вишневцем, у 1519 р. під Сокалем і в 1527 р. під Черкасами.
Ревний захисник православ’я, вважався світським покровителем православної церкви. На його кошти було збудовано й реставровано чимало православних храмів у Вільно, Жидичині, Турові, Києві.
