Пилип Орлик (1672–1742) – гетьман України в еміграції в 1710–1742 рр. Від 1707 р. був генеральним писарем в уряді гетьмана І. Мазепи та його найближчим радником. Після поразки в Полтавській битві 1709 р. разом з І. Мазепою залишив Україну. 1710 р. на козацькій раді в Бендерах обраний гетьманом Війська Запорозького. Під час обрання Орлика гетьманом між ним і козацтвом було укладено угоду – «Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького», яку називають також «Конституцією П. Орлика». На посаді гетьмана укладав угоди зі Швецією, Кримським ханством, намагався підштовхнути до війни з Московською державою Османську імперію. У 1711 р. Орлик на чолі 16-тисячного війська здійснив похід до Правобережної України, який завершився провалом. У 1714 р. переїхав спочатку до Швеції, а потім до Австрії, Чехії та Франції. Від 1722 р. був змушений перебратися до турецьких володінь.
11 березня 1710 р. Зустріч П. Орлика з новопризначеним до Стамбула французьким послом Делазьєром. Гетьман домовився про підтримку Францією його намірів щодо визволення України, і що французький уряд спонукатиме турецького султана розпочати війну з Росією.
20 листопада 1710 р. Спільні дії французького посла і прибічників П. Орлика в Стамбулі увінчалися успіхом. Турецький султан оголосив війну Росії. Серед його вимог до російської сторони було визнання незалежності Гетьманщини.
30 листопада 1710 р. До антиросійської коаліції приєднався шведський король Карл XII і повалений польський король С. Ліщинський. Карл XII виступив із маніфестом, у якому оприлюднив намір продовжувати збройну боротьбу зі своїми ворогами. 28 січня 1711 р. він знову оголосив війну польському королю Августу II.
Січень 1711 р. Представник гетьмана, генеральний осавул Г. Герцик був направлений на Кубань, де домовився про військовий союз із кубанським султаном Ісмал-Гіреєм (сином кримського хана).
23 січня 1711 р. У Бахчисараї представники П. Орлика підписали угоду про україно-кримський військовий союз. Хан Девлет-Гірей II визнавав незалежність Гетьманщини: у союзі з козаками мав розпочати війну проти Росії; зобов’язувався не брати «ясир» на українських землях; визнавав перехід Слобідської України під владу П. Орлика; зобов’язувався не укладати сепаратного миру з Москвою.
