Волга – найбільша річка Європи. Для жителів Росії це символ країни, «мати російських річок», оспівана в літературі, живописі, піснях, фольклорі. Жодній іншій річці не присвячено стільки ласкавих слів, як Волзі. її численні притоки на карті схожі на гілки могутнього древа. Серед цих підданих великої російської ріки є й Молога. Ще в середні віки на її берегах виросло кілька міст, одне з яких мало назву самої річки. Воно стояло там, де Молога впадала у Волгу.
У XII – на початку XIII ст. Молога входила до складу Ростовського князівства, пізніше – Ярославського. У 1321 р. утворилося самостійне Молозьке князівство. Наприкінці XV ст., за часів Івана III, воно ввійшло до складу Московського князівства. Поступово Молога перетворилася на багате купецьке місто. На місцевій пристані щорічно завантажувалися хлібом та іншими товарами понад 300 суден. Крім торгівлі, розвивалося сільське господарство. Родючі заплавні луки давали прекрасний корм для корів, забезпечуючи якість і кількість одержуваного молока й знаменитого молозького масла. Хоча в місті жило близько 5 тис. осіб, тут споруджували кам’яні будинки, зводили церкви, школи й лікарні, працювало кілька фабрик і заводів.
У радянський період Молога зберегла важливе транспортне й торговельне значення. У місті налічувалося близько 1000 будинків, кожний десятий – кам’яний. Здавалося, майбутнє мешканців Мологи та їхнього рідного міста безхмарне. Але в 1935 р. була прийнята постанова про будівництво Рибінської гідроелектростанції. За початковим проектом рівень її водоймища не перевищував 98 м. Однак з ростом потужності ГЕС цифра збільшилася на 4 м. Цього виявилося достатньо, щоб майже вдвічі збільшити затоплювану територію. Чотири метри вирішили долю міста, що перебувало на позначці 98-101 м, а також ще близько 700 невеличких поселень.
Навесні 1937 р, розпочався переїзд жителів Мологи, що тривав чотири роки. В основному переселялися в Рибінськ та його найближче передмістя. Жителям дозволили розібрати й перевезти на нове місце колоди міцних будинків, а старі будівлі були зруйновані. Капітальні будинки й церкви було вирішено підірвати.
Наповнення водоймища розпочалося напередодні Великої Вітчизняної війни й тривало до 1947 року. У результаті під воду пішли кращі заплавні луки Поволжя, століттями оброблювані землі, а також ділянки лісу. Перестало існувати й місто Молога. Але, на відміну від полів і пасовищ, воно періодично нагадує про себе. Справа в тому, що рівень водоймища коливається, і один раз на два роки рештки міста показуються із води.
Чи знаєте ви, що...
У Рибінську розташовується єдиний у світі музей затопленого міста. Його офіційна назва – «Музей Молозького краю імені М. М. Алексєєва». Експозиція нараховує понад 300 експонатів, зокрема предмети, знайдені в результаті експедицій на Рибінське водоймище.
