Великий жук з родини Рогачі. Поширений по всій Європі, але тільки там, де є дубові ліси. Це один з найвідоміших наших жуків і в той же час найбільший з європейських видів, оскільки досягає 75 мм завдовжки. Чорного, бурого або брунатного забарвлення з видовженим сплощеним тілом. Самці вирізняються дуже збільшеними мандибулами.
Документально підтверджена рекордна довжина спійманого на території Європи самця жука-оленя становила 95 мм. Самці підвидів Ьисапш сєгуш акЬезіапш і Ьисапш сегуш рііїаісш, що мешкають у Туреччині та Сирії, можуть досягати завдовжки до 100–103 мм.
Місця проживання жуків-оленів скорочуються, у зв’язку з чим його занесено до охоронних документів і Червоної книги багатьох країн Європи.
Живе в дубових та інших лісах. Удень ховається в траві або густому листі, а надвечір починає літати з гучним дзижчанням. Личинки цих жуків завдовжки 105 мм і завтовшки як палець, але таких розмірів вони досягають лише на п’ятому році життя.
У давнину люди, очевидно, споживали личинки жуків-оленів і вважали їх ласощами, як можна судити з повідомлення Плінія та Ієроніма. Личинки ці живуть у гнилому дереві або в землі, де влаштовують собі справжнє лігво. Дорослий жук з’являється лише на п’ятому або шостому році життя, зазвичай наприкінці червня, і життя його в цьому стані триває тижнів до три.
