Включає кілька видів, що належать до двох родин. Назва ряду походить від характерної форми крил, що нагадують весла.
Веслокрилі мають практичне значення, знищуючи шкідників лісових насаджень, зокрема кладки непарного шовкопряда.
У веслокрилок видовжене тіло, витягнута голова й особливо характерна дуже довга передньоспинка. У цих тварин дві пари сітчастих крил майже однакових розмірів, з невеликими темними плямами поблизу вершин – так званими птеростигмами, що відіграють роль стабілізаторів під час польоту. Політ веслокрилок пурхаючий, у польоті іноді чути тихеньке потріскування. У самок на задньому кінці тіла є довгий яйцеклад.
Веслокрилки – ненажерливі комахи. Як це часто буває у хижаків, у них добре розвинені великі фасеткові очі; крім того, на лобі між очима у деяких по 3 простих вічка. Вусики досить довгі, ниткоподібні, під час пошуку їжі вони вібрують. Велокрилки полюють, повзаючи по гілках, на різних комах, що повільно рухаються, – в основному на попелиць і гусінь.
Найбільш поширена веслокрилка безока товстовуса (Inocellia crassicornis) не має простих вічок і відрізняється від інших родичів розташуванням жилок і вузликів у сітці крил. Веслокрилки повзають по стовбурах дерев і видивляються здобич: комарів, маленьких мушок, яких захоплюють щелепами і швидко пожирають, висмоктуючи сік. Нерідко веслокрилки б’ються між собою, їхня личинка живе під корою дерев, у моху або під мохом, і харчується дрібними комахами або їхніми личинками.
Веслокрилки характеризуються видовженими передніми грудьми, які утворюють «шийку». Личинки ведуть наземний спосіб життя і трапляються у зволожених лісистих місцях. Самки використовують довгий, тонкий яйцеклад, щоб відкладати яйця у тріщини на корі.
Спаровуванню веслокрилок передують тривалі «ігри», під час яких нони іноді одне одного сильно кусають, після чого самець вводить у статевий отвір самки сперматофор. Незабаром після спаровування самки відкладають яйця.
Веслокрилки – лісові жителі. Вони відкладають яйця під кору дерев, а в сухих лісах і полезахисних лісових смугах у степовій зоні – у поверхневий шар ґрунту. Тижнів за два з яєць виходять личинки. Як і в усіх комах з повним перетворенням, у личинок мало спільного з дорослою веслокрилкою, але все-таки за контурами голови і видовженою блискучою, дуже склеротизованою передньоспинкою можна вгадати майбутню веслокрилку.
Тіло личинки веслокрилки видовжене, веретеноподібне, зверху сплюснуте, спинна поверхня середньо– і задньогрудей і черевце м’які з брунатними узорами, завдяки чому личинки непомітні на тлі кори чи опалого листя, де вони полюють на личинок двокрилих, гусениць, попелиць та інших комах. Проникаючи в ходи короїдів, знищують їхніх личинок. Личинка розвивається протягом 2 років, після чого робить собі коли сочку з частинок ґрунту або з відгризених шматочків кори у тріщинах основ стовбурів і в ній перетворитися в лялечку.
Лялечка спершу біла, депігментована, але через 2 тижні починає темніти, її покриви твердішають. Відтак вона залишає свою колисочку, після чого вільно і швидко бігає по тріщинах кори або в підстилці. Ця здатність до бігу лялечки – рідкісний випадок для наземних комах з повним перегворенням. Дорослі веслокрилки вилітають на початку літа. Живуть до 2,5 місяця.
