Належить до родини Бекасові. Довжина тіла 33–38 см; розмах крил 55–65 см, маса 210–460 г. Оперення верхньої частини його тіла іржавого кольору з сірими, бурими і чорними цяточками, нижньої частини – сіро-жовтуватого; махові пера – бурі, стернові – чорні; ті й ті вкриті іржавими плямами. Батьківщиною вальдшнепа вважають широку смугу Старого Світу між 45° і 67° північної широти, а його зимовим притулком – Північну Африку та Індію. Вальдшнепи однаково часто трапляються як у хвойних, так і в листяних лісах; їм потрібен лише м’який вологий ґрунт, у якому вони могли б порпатися своїм дзьобом.
Ходять вальдшнепи згорбившись, крадькома, часто й неквапливо перебираючи лапками, та зате політ їх чудовий. Удень вони, втім, не піднімаються високо і уникають відкритих просторів; крізь густе плетиво гілок вони пролітають, нічого не зачепивши. З настанням сутінків вальдшнеп вилітає годуватися на широкі лісові прогалини, болота, луки. Тут він своїм довгим дзьобом перевертає і ворушить купами опале листя, порпається в пухкому ґрунті, свіжому порохні від кори, шукаючи там личинок жуків та черв’ячків, які становлять його їжу. Для нічлігу в самотніх тихих гаях він вибирає місце, де йдуть упереміж полянки і хащі.
Коли парочка вальдшнепів об’єдналася і самець уже встиг повоювати з усіма сусідами, самка відшукує або сама вириває для гнізда ямку біля дерева, під кущем, у моху; вона вистилає його прутиками, кладе сюди 4 великих яйця і потім протягом 17–18 днів старанно насиджує їх. За спостереженнями, вальдшнепи у сприятливі роки гніздяться двічі на рік.
Ворогами вальдшнепів, їхніх пташенят і яєць є дикі й домашні коти, куниці, яструби, соколи, сойки і сороки. Мисливці полюють на них лише під час прольоту – починаючи з середини березня, а жителі півдня у пору їхньої зимівлі.
