Ці птахи зовні нагадують дельфінів і риб. Тулуб їх посередині трохи потовщується, донизу стає ще товстішим, а вгорі поступово загострюється. Голова невелика, дзьоб не більший від голови, прямий, сильний, з гострими краями; усі чотири пальці ніг обернені вперед і з’єднані перетинкою; крила радше схожі на плавці, оскільки пера на них перетворилися майже в лусочки. Оперення нагадує риб’ячу луску. Усі пінгвіни живуть у південній півкулі, між тропіком Козерога і 80° південної широти, і більшу частину свого життя проводять на морі, буваючи на суходолі лише в період розмноження.
«Кількість пінгвінів,– зауважує Беннет, – які збираються на одному місці, надзвичайно велика. Удень і вночі їх висаджується на суходіл до 30000–40000 особин і стільки ж іде у воду. Ті, що на суходолі, вишиковуються, немов полк солдатів, не лише лавами, а й за зростом: молоді – в одному місці, ті, що линяють, – у другому, самки на яйцях – у третьому, а самці – у четвертому».
Найвідоміший вид цієї родини – імператорський пінгвін (Aptenodytes forsteri). Уся верхня частина його тіла сіра, смугаста; нижня, крім жовтуватих грудей,– біла. Зріст сягає 130 см, вага – до 45 кг. Водиться цей пінгвін, починаючи з Патагонії, скрізь у Південному океані.
Інший представник родини – золотоволосий пінгвін (Eudyptes chrysocome). Його голова, шия, спина та крила – чорні; пера, що утворюють чубок, – жовтуваті, нижня частина – біла. Зріст – до 70 см, а вага – трохи більше 5 кг. Водиться майже в тих самих країнах, що й імператорський пінгвін, тобто у більшій частині Південного океану.
Завдяки будові свого тіла ці мешканці моря і у воді рухаються надзвичайно спритно. Пінгвіни користуються тільки своїми короткими крилами і плавають настільки вправно, що легко долають хвилі бурхливого моря, пірнають і випливають на поверхню води навіть у найсильнішу бурю. Зате на суходолі вони рухаються вайлувато, незграбно, повільно перевалюючись з ноги на ногу. Плавають і пірнають ці птахи для того, щоб упіймати здобич – різних риб, ракоподібних та м’якотілих.
Значну частину року пінгвіни присвячують розмноженню. У певний час вони з’являються на старих місцях гніздувань величезними табунами.
Для кладки яєць деякі види викопують у землі неглибокі ямки, інші – короткі нірки. Яйце насиджують по черзі обоє батьків, які пильнують за ним, оскільки пінгвіни мають звичку красти одне в одного яйця. Пташенята вилуплюються в шерстистому пушку і швидко ростуть під дбайливим наглядом самки.
Головним ворогом пінгвінів є людина, яка переслідує їх задля м’яса і частково – заради шкури, та морські косатки.
