Належать до ряду Сітчастокрилі (Neuroptera). Схожі на бабок комахи з розмахом крил до 12,5 см. Звичайно не мають вічок, вусики до кінця булавоподібно стовщені або з головкою на кінці; черевце довге, вузьке. Личинки з великими, зазубленими по внутрішньому краю щелепами і з коротким широким черевцем. Вони викопують у піску конічні ямки і затаюються на дні. Коли інша комаха (часто мурашка) пробігає по верхньому краю ямки, личинки кидають у неї піском і збивають униз. У них сильні серпоподібні щелепи, якими вони утримують свою здобич і вприскують під її покриви травні соки, поки висмоктують нутрощі.
Вилупившись із яйця, личинка мурашиного лева одразу починає будувати яму-пастку. Вона свердлить задньою частиною тіла пісок. Рухатися вперед їй заважають щетинки, що стирчать уперед. Як тільки частинки пухкого грунту торкаються пласкої голови личинки, вони викликають «метальний» рефлекс: різко вигинаючи тіло, мурашиний лев підкидає піщинки високо в повітря. Ці рухи постійно прискорюються. Фонтанчики піску вилітають один за одним – утворюється лійка до 8 см у діаметрі і 5 см завглибшки, у середині якої сидить, затаївшись, личинка.
Мурашині леви поширені в основному в тропіках і субтропіках, але такі представники, як звичайний мурашиний лев, досить часто трапляються в степовій зоні Європи та Азії й піщаними ділянками заходять значно далі на північ.
Звичайний мурашиний лев (Myrmeleon formicarius) завдовжки 18–30 мм, темно-сірого забарвлення з жовтими цяточками на голові і грудях. Живе в усій Європі, у хвойних лісах, і віддає перевагу піщаному ґрунту. Удень він спокійно сидить де-небудь на гілочці, склавши крила, а з настанням вечора літає в пошуках здобичі. Страшенно ненажерливий. Яйця вони відкладають у таких місцях, де личинці неважко буде влаштувати собі житло. Тут личинка сидить, підстерігаючи свою здобич – маленьких гусениць, стоногів, павуків та інших комах. У червні личинка досягає свого повного розвитку і перетворюється в лялечку.
