Належать до ряду Лускокрилі. Це дрібні, часто непоказні метелики, про зовнішність яких дають уявлення широко відомі види цієї родини, що часто оселяються в будинках. У справжньої молі зазвичай сильно розвинені щелепні щупики, тоді як хоботок може бути недорозвинений. Передні крила довгі й вузькі, на задніх є широка бахрома з волосків. Гусениці живуть у переносних чохликах. Родина представлена величезною кількістю родів і видів, поширених по всій земній кулі.
Після роботи мушачих личинок, шкіроїдів, сильф, стафілінів та інших трупоїдів від трупа залишаються тільки кістки: білі, чисті, немов вискребені. Але від трупа звіра чи птаха залишаються ще шерсть і пір’я. Від трупа риби залишається луска. Чи будуть використані й ці рештки? Авжеж, ніщо не пропадає в природі. У цих решток є свої споживачі. Гусеницям молей – скромних маленьких метеликів – на смак будь-які покриви тварин: волосся і шерсть, перо і пух, луска і ріг. Але для того, щоб зайнятися ними, молі потрібні спокій і темрява. На сонці, на свіжому повітрі гусениці відмовляються трапезувати. Вони чекають, поки вітер занесе обривки шерсті та пір’я до якогось темного закутка. Тоді вони винищать і шерсть, і пір’я, і луску.
Гусениці ведуть різноманітний спосіб життя. Іноді оселяються групами, засновуючи своєю павутиною гілки невеликих кущів, іноді поодинці у згорнутих листках, а деякі прогризають собі тоненькі ходи в товщі листка або в інших частинах рослини. У дикій природі міль живе на трупах тварин, у пташиних гніздах і в норах ссавців, але окремі види поширилися по всьому світу з людиною. Чиста тканина недостатньо поживна, тому віддають перевагу вологій або брудній шерсті.
Багато видів справжніх молей пов’язані у своєму житті з лісом, де вони мешкають на стовбурах дерев, пнях, трутових грибах, у підстилці пташиних гнізд тощо.
Міль зернова (Sitotroga cerealella) завдає великої шкоди, винищуючи хлібні запаси. Метелик цей літає в червні і такий малий, що розмах крил ледве досягає 13 мм. Збираючись відкладати яйця, самиця відшукує хлібні комори і, проколюючи зерна, відкладає туди по одному або по два яйця. Через 10–14 днів після цього з них вилуплюються личинки, які починають поїдати зерна, але не задовольняються одним, а засновують павутиною разом кілька зерен і обгризають їх. Усе збільшуючись, вони досягають 10 мм і наприкінці серпня перетворюються в лялечок, закутавшись у павутину.
Міль платтяна, або міль кімнатна (Tineola biselliella), псує суконні й хутряні речі і, крім того, завдає іноді величезної шкоди, знищуючи зоологічні колекції. Метелик цей дуже маленький, його крила мають розмах усього 11–17 мм. Деякі з них світло-сірі, інші з жовтуватим полиском. У червні або липні метелики спаровуються, причому вилітають звичайно надвечір, і самки одразу ж відкладають яйця в м’які речі: плаття, меблі, хутряні вироби тощо. Коли з яєць вийдуть личинки, то вони починають поїдати їх. Гусениці не плетуть трубчастих ходів, а живуть під запоною, сплетеною із решток їжі та екскрементів.
Шубна міль (Tinea pellionella) дуже поширена практично по всій Європі, завезена до Північної Америки та Австралії. Метелики літають з червня до жовтня, у закритих приміщеннях можуть з’являтися цілий рік.
Гусениці шубної молі рухливі, червоподібні, білого кольору і майже голі, з бурою голівкою. Мають 8 дуже коротких черевних ніжок. Живуть у переносному чохлику, побудованому з волокон, волосків і харчового сміття. Харчуються в основному на шерстяному та хутряному одязі, можуть траплятися на килимах та оббивці меблів. Також їдять павутину, пір’я і гнізда птахів.
Розмах крил метелика – 9–16 мм. Передні крила брунатні з однією великою та кількома дрібнішими чорними нечіткими цятками. Задні крила світло-брунатні з жовтуватим відблиском. Передні крила, а надто задні, облямовані бахромою з волосків.
