Лемінги мешкають на рівнинній і в гірській тундрі Євразії, Північної Америки і Гренландії.
Зовнішній вигляд
У всіх лемінгів міцна статура, короткі лапи і хвіст, маленькі, приховані в хутрі вуха. Довжина тіла сягає 10-15 см, довжина хвоста може досягати до 2 см, маса тварини становить близько 20-70 г.
Лемінги мають одноколірне забарвлення, за звичай сірувато-буре або строкате. У копитних лемінгів взимку хутро сильно світлішає або біліє, а кігті середніх пальців передніх лап сильно розростаються, утворюючи щось подібне до лопатки, так зване «копитце». При цьому розростання відбувається як за рахунок збільшення самого кігтя, так і через розростання ороговілих подушечок пальців і підошовних пластинок, в результаті чого «копитце» виявляється вильчато-роздвоєним на кінці. Таке утворення допомагає звіркам розривати мерзлу землю у пошуках поживи.
Раціон харчування
Лемінги – родичі полівок. Тому їх раціон здебільшого схожий на раціон хом'яків і полівок. В основному вони харчуються лишайниками, мохом, травою, ягодами, гілочками полярної верби й берези, деякими видами комах.
Спосіб життя і розмноження
Як правило, лемінги ведуть одиночний спосіб життя. Для деяких видів цих звірят взимку характерна скупченість в гніздах. В безсніжний період у самок з виводками часто виражена територіальність, а самці безладно пересуваються в пошуках їжі. Самка приносить в рік до шести виводків в середньому по 5-6 дитинчат. Попри велику кількість кормів лемінги розмножуються навіть під снігом.
Молоді самки можуть принести свій перший приплід у віці всього 2-3 місяців. Самці статевої зрілості досягають на 6-8-му тижні. Тривалість життя – 1-2 роки. Від кількості лемінгів залежить добробут більшості хижаків тундри (горностай, песець, біла сова, зимняк, кречет).
Поширена думка про схильність лемінгів до самогубства – міф
Вважають, що лемінги приблизно раз в декілька років відправляються до прірви або берега річки, щоб покінчити життя самогубством. Ймовірно, ця легенда виникла в XIX столітті, коли вчені не могли знайти пояснення різкому скороченню чисельності цих звірят.
Особливої популярності цей міф набув завдяки постановочному самогубству лемінгів в документальному фільмі про природу Канади - «Біла пустка». Щоб зняти цю сцену, творці фільму зганяли мітлою десятки куплених ними лемінгів в річку. Так чи інакше, в даний час відома справжня причина скорочення чисельності лемінгів.
У сприятливий для життя цих тварин час (що характеризується, зокрема, достатньою кількістю їжі) вони вкрай швидко розмножуються, проте як тільки їжі тваринкам стає мало, лемінги пускаються в тривалі подорожі в пошуках корму. Під час цих походів гризунам часто доводиться долати річки та водойми. Незважаючи на те, що лемінги – непогані плавці, деякі особини все ж тонуть. Іноді від голоду ці звірята починають поїдати отруйні рослини і нападати на великих тварин, що також тягне за собою їх загибель.
Крім того, величезна кількість лемінгів привертає до їх популяції увагу хижаків – горностаїв, песців, білих сов і численних морських птахів.
